Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.08.2016 17:20Роман
 
ЗАПИСКИ БОЖЕВІЛЬНОГО
10000
З дозволу батьків
© Олена Яворова

ЗАПИСКИ БОЖЕВІЛЬНОГО

Глава третя

Туалет

Олена Яворова
Опубліковано 06.08.2016 / 37264

«Гарні веселі фото», - через місяць з лишком врешті-решт проявили плівку, надрукували світлини. День Народження минув, тримай шматочки світла й спогадів у долонцях. Тримай та зігрівайся – бо окрім них та променистого літа, раптово вибухнувшего опісля прохолодного травню, зігіватися особливо нема й чим. Хіба що шкільні канікули. Ото лафа. З ранку до обіду – граю на комп’ютері. Весь – мій. Але щось не квапиться піддаватися постапоапокаліптичний простір Fallout 2 моїй героїні із чудернацьким ім’ям Чітса. Виявляється, не так воно й просто – рятувати світ. Наче кудись преш, копирсаєшся, доклалаєш зусиль, вбухуєш кухоль часу, ще один, ще… - а з місця наче й не рушаєш. Ганяєш кругами.

Вдома нікого. Тато на роботі і мама… теж на роботі. Прийде десь о першій, чи о другій – нагодує обідом.

Та раптом мені якось сильно починає хтітися до туалету. А на годиннику ще одинадцята, довго чекати, допоки прийде, посадовить на унітаз.

Доведеться вирішувати проблему самій. Дідько.

Хоча я звикла.

Й все одно – важкувато. Я повзу навколішках до стільця-горщика. Ще у дитинстві змайстрував татко – невеличкий стільчик із діркою всередені – а туди горщик, на горщик самотужки я не залізу, а на стільчик залізу – якщо буде стояти близько до ліжка, аби було на що обпертися. Хоча й важко – край. Та залізу.

Принаймні досі залазила.

А зара’ – доки доповзла, міхур вже повнісінький, ой досиділась я за тією грою, ой не можу… Триматися. Залазити.

Обпираюся на ліжко. Всім брешу, що можу залізти на горщик просто так, без ліжка поруч. Так було раніше, коли руки та й тіло загалом було сильнішим. Та час йде, хвороба прогресує. А я й досі не можу з тим змиритися, досі не можу зізнатися – що не така сильна, як вдаю. От і брешу.

Та зараз це не має значення. Завдання «залізти на горщик» потребує від мене сконцентрованості усіх фізичних та моральних сил. Воно завжди так: кожного разу буде здаватися: «Несили, не можу» - та у цей момент треба просто говорити собі: «Ще трохи, ти можеш» - і ось ти вже робиш це зусилля, що за межею можливого і… так, перемагаєш. Ти на горщику – і кожного разу долаючі ці важки сантиметри – від підлоги до стільчика-горщика – відчуваєш себе людиною, що виграла усі джекпоти у світі. Якій підвладно усе – як я одного разу сказала собі, коли було дуже-дуже важко, з чола зтікав піт, усе тіло охоплював біль, міхур саднив нестерпно – а я не полишала, я залазила – і у мить вирішального зусилля, перемоги волі над болем я загадала:

- Якщо зможу – для мене більше не буде ніяких перепон, як візьму цю «вершину» - зможу усе.

Та зараз… я майже, майже залізла, але ні…

Я не-мо-жу… більше терпіти… міхур…

Підвів.

Я відчула, як кілька гарячих крапель стікає по ногах, яка там переможниця…

Я програла.

І раптом стало так шкода себе, так огидно й бридко від усієї цієї ситуації, від тої купи зусиль, яку докладаєш – пихтиш, соваєшся, чіпляєшся, затримуєш дихання, аби зробити вирішальний ривок – а вже, може, й не треба, твій міхур не витримав напруження й вирішив за тебе.

Дідько йому вирішив.

Нічого ще не вирішене – я знову роблю зусилля, хай ці кілька крапель, хай мокрі штанці – та не впісяюся, я залізу, я зроблю це, хай усім грець - зроблю.

А потім дам собі обіцянку більше не засиджуватись за комп’ютером так подовгу, коли кортить до туалету.

Але спершу залізу.

Стискаю зуби, чіпляюсь пальцями, затримую дихання. Сантиметр за сантиметром – пе-ре-но-шу свою вагу на стільчик. Піді мною тверда поверхня. Мов омріяна земля мандрівника-мореплавця.

Моя земля!

Я залізла!

Пе-ре-мо-га, - й останній зі складів слова я вимовляю подумки вже злазячи назад на підлогу із горщика. Так, все вдалося. Задоволена, пишаюсь, захоплююсь – собою. То є звісно. Але… Мені раптом не дає спокою думка: те вольове зусилля, яке я змогла докласти сьогодні, то є дуже велика сила – і я б могла за її допомогою… робити щось корисне, визначне, так? А я… я витрачаю ці сили на те, щоб, вибачай, посцяти. А зара усе. Нема більше вогню у долонях, вичерпалась моя сила-силенна. Нічого не хочеться, ніяких «вершин», ніяких джекпотів. Всю силу – розплескала, витратила. Скоро прийде мама, я пообідаю, сяду, певно, трохи повишиваю – бо тре готуватися до виставки, вчителька насіда. Пишається мною. «така талановита, така вправна». А мені ліньки.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.07.2016 Проза / Мініатюра
Про людей у наших життях
03.10.2016 Проза / Мініатюра
Про допомогу ближньому
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
28.09.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Оповідання
Страсті христові
Роман
04.09.2016 © Нос Зоя
Поединок с судьбой
06.08.2016
ЗАПИСКИ БОЖЕВІЛЬНОГО (Глава третя)
10.07.2016 © Зоряний Пил
Подземный город (Глава 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 37  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.08.2016 14:52  © ... для Каріна Зарічанська 

Дякую дуже за такий схвальний відгук! Приємно чути. 

 14.08.2016 18:37  Каріна Зарічанська для © ... 

Тепер сама почала задумуватись, скільки життя щастя подарувало. Те, що для нас звичні речі, для когось- мрія. Невимовно жаль і героїню, і таких дітлахів і людей((
А написано дуже класно! Читаю- і захоплююсь. Чекатиму наступної частини)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди