Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.08.2016 01:46Новела
Про життя і смерть  
Врата АТБ
102001
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Врата АТБ

Арсеній Троян
Опубліковано 11.08.2016 / 37334

 

Раніше думка про смерть і різноманітні згадки про неї були для мене якоюсь похмурою речівкою із чергового фільму про «Лиховісних Мерців – 18», але віднедавна я зрозумів, що помру. Якось ця думка перестала бути чимось ефемерним, далеким, тепер вона стала частиною мого життя, однією із думок, яка постійно крутиться в голові («метро — робота — що сьогодні похавать — коли ж вийде остання серія — я помру сам, на ліжку чи десь під забором — ухти, який котик — треба б підмести — добре, сьогодні бігати не буду»). Найбільше мене цікавить навіть не сама моя смерть, а ці останні хвилини. Як це буде? Як я дізнаюсь, що я вмираю чи що це відбудеться найближчим часом? І чи дізнаюсь? Існує переконання, що люди часто відчувають близькість смерті. Я пам’ятаю, як колись у дитинстві ми з матір’ю відвідували знайому бабусю, яка хворіла у лікарні. Я чудово пам’ятаю той момент, коли я відкривав для бабусі сік. Робив це не тому, що бабуся була така немічна, вона просто втратила інтерес до життя і не хотіла нічого робити. Навіть відкривати сік. Я навіть зараз впевнений, що якби я тоді не відкрив той сік, а просто залишив його на тумбочці, і він так би і стояв собі, койка б звільнилась, а сік би так і стояв на тумбочці, нерозкритий, бо бабусі не стало, вона не хотіла пити той сік, вона взагалі нічого не хотіла, бо вона знала, що скоро помре. Тут уже і не до соку. Хоча я б особисто випив би сік, я люблю сік, можу пити його у будь-яких станах. Та бабуся теж любила сік. Але тоді, в лікарні не схотіла навіть відкрити його.


Ну так от, я думаю про свою смерть, і мені чомусь здалось, що я не потраплю ні в рай, ні в пекло. Я заслужив тільки таке місце, схоже на АТБ. АТБ дасть фору будь-якому пеклу, і по чесноку в ньому, щоб не пропасти навічно, треба ходити з Вергілієм, як у тій несмішній комедії Данте. АТБ дасть фору будь-якому пеклу — тут всі копошаться, немов грішники у гівні, чути солодкувато-нудотний запах зіпсованих сирків та яєць, робітники із приреченими і тупими обличчями старими роклами розвозять сум, біль і сосиски «Молодіжні». З’ївши ці сосиски, можна суттєво пришвидшити власну кончину. Саме в АТБ відчуваєш свою ницість, нікчемність, незворотність обставини і те, що тут на тебе начхати, що тут все давно вирішено за тебе, бо тут купа камер — по кутках, під стелею ще зо два десятки, велика, опукла — прямо над касами, слідкує на 360 градусів, щоб ніхто не вкрав «Орбіт» та батончики «Марс» — окрім камер, купа охоронців, наглядачів, касири, поліцаї, пси, автомати, шафочки з унікальними ключами, над якими таблички, де повідомляється, що «адміністрація не несе відповідальності, якщо у вас скомуниздять щось із шафочки». Камери, охоронці, пси з автоматами — усе до сраки. Якщо у вас щось стирять із шафочки — ви і тільки ви будете винні в цьому. І такий факт дуже легко пояснити: адміністрації не наплювати на тебе, охоронці не займаються тим, що постійно перевіряють у тебе чек і гризуться з касиршами, у Харкові не постійно щось крадуть. Хоча ні — адміністрації наплювати на тебе, охоронці тільки те і роблять, що перевіряють у тебе чек і гризуться з касиршами, у Харкові постійно щось крадуть. Це все так, але головне те, що АТБ — це незворотність. Ти все одно сюди прийдеш, бо тільки тут чай по 5 гривень і невичерпні запаси «Мівіни». Тобі хамитимуть, тебе принижуватимуть, тобі смердітиме. Але ти все одно приходитимеш сюди. За «Мівіною», сосисками «Молодіжні» і соком. Так само і в житті траплятиметься купа різного гівна, але буде і позитивне, але буде і гівно, ти гніватимешся, радітимеш, дрочитимеш, голосуватимеш, стрибатимеш, чухатимешся, сякатимешся, обрубаєш кінці і почнеш все спочатку, заб’єш і відновиш, познайомишся і пошлеш, але доведеш до кінця, доб’єш, доп’єш сік і помреш. Або підеш в АТБ за новим соком. Бо АТБ — це незворотність. Бо АТБ — це фінал. Бо АТБ — найдешевше. Бо АТБ — це трансцендентне. Бо АТБ — це дешеві смердючі продукти, черги в будь-яку годину, заставлені проходи, порожні полиці з калюжами, покірний натовп, який брудними руками порпається в купі лимонів, шукаючи найтривкіший і чавлячи все те, що потрапляє під руку. Бо АТБ — це п_здець, тобто смерть.

АТБ чекає на нас усіх, на мене теж. Я буду довго йти до АТБ. Спочатку я вийду з метро і послухаю невелику тригодинну пісню від кришнаїтів. Запишу слова «харе крішна, харе рама, крішна, крішна, харе, харе», боячись, що забуду. Потім пройду крізь бригаду ремонтників, які кладуть бруківку, щоб викопати її і почати класти знову. Ремонтники дадуть мені великий хрест або трубу з каналізації, і, шмагаючи витягнутими зі штанів поясами, поженуть геть. Я стану на роздоріжжі всі доріг і помічу, що зелений на світлофорі знову не працює, але якби і працював, то на нього зважали тільки горобці і кришнаїти, бо люди йдуть на червоний, а потім машин не припиняється ні на секунду. Потім я підійду до річки і побачу Діву Марію, яка, схилившись з огорожі моста, дивитиметься на кульку, яка плаватиме на поверхні мутної води. Ми з Марією почнемо говорити про Жадана, робитимемо селфі, вона нарікатиме, що знову потовстіла, я піду далі, ми більше ніколи не зустрінемось. І ось, нарешті я дійду до АТБ. Воно височітиме на великому пагорбі, по ньому йтимуть люди зі своїми пакетами. Я зупинюсь і побачу, як врата АТБ впускають людей, але не побачу, щоб вони когось випускали.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.07.2016 Проза / Новела
Спека
16.08.2016 Проза / Мініатюра
В погоні за рідкісним покемоном
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Новела Про життя і смерть
21.10.2016 © Николай Варген
Хведрунг в Цепи
11.08.2016
Врата АТБ
24.12.2015 © Райан Ріенер
Разговор с Волнами
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.54 (МАКС. 5) Голосів: 13 (10+2+0+0+1)
Переглядів: 145  Коментарів: 3
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.10.2016 16:44  Маргарита Проніна для © ... 

Хоч хтось написав про той АТБ. Це трансцентдентне, дійсно. З творчої точки зору хороша замальовка, така чесна й чиста, як не дивно. Вам вдалось впіймати сенс АТБ я вважаю. Звісно, це сумно,але це має бути описане, висвітлене й обдумане. Дякую від себе, що взяли таку непросту тему, як атб. Але ж це соціальне явище, вже. Не можливо його замовчувати. 

 11.08.2016 11:31  Олег Буць для © ... 

коротше, кожен із нас сам п...ць своєму життю))) 

 11.08.2016 05:54  Каранда Галина для © ... 

піймала себе на тому. що щоразу після прочитання Вашого починаю комент зі слова нда.... (якщо й не напишу, то подумаю саме так)

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +57
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
09.12.2016 © Маріанна
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди