Безхатний
віршування в окупації
у час самоти на папері малюєш грати криві у іржі -
такий собі символ міста, мешкаєш у якому
під поглядом пильним чуми московитської зради,
у цій окупації, присмак що має гіркоти і крові.
мешкаєш в місті, просякнуте що наскрізно
смородом каналізацій, гнилизни, метану і сірки,
протухлими тушами світських тварин,
цвілими ковбасами м"ясо-ковбасних крамниць
і рядів брудних і засмічених і галасливих базарів.
тому як виходиш із хати, ніс затуляючи носовиком,
бантаном підв"язуєш пасми волося свого щільно і туго,
незаважали аби сиві пасми в час руху бачити шлях,
поміж люки відкриті який кривуляє.
виходиш із хати купити зерна чи якихось там ягід -
для птахи, в куточку під стелею що збудувала гніздо,
оселилася прямо над ліжком.
змушений був пересунути ліжко -
й спиш тепер під вікном, у якеє
частенько заникує місяць у гості.
він сідає тінями віт на помості
і мовою вітру і листя
розповідає тобі про усе, що діється там,
за межами міста.
дивна така,
довга,
сумна і поривчаста розповідь місяця
бентежить, роз"ятрює душу...
і розум лише услухався у відгуки з поруху
вітру, місяця й листя.
засмучений місяць мовив, напевно, про осінь.
а ще про війну і біду окупації,
і про підкуплений, жадібний, зляканий світ,
що за маску байдужості втік і ховається -
весь такий заклопотаний, занепокоєно дивиться скоса
на місиво з крові і тіл що затіяв москаль у кремлі.
дивиться світ і боїться втрапити в бойню,
в халепу, в капкани відкритих каналізацій,
в кремлівській істериці здуманої війни і терору.
...тут і церква розради не дасть,
бо сама вона дуже сумнівна
у цих московитьских кривавих хитросплетіннях.
тож, в самоті ти малюєш собі грати криві у іржі,
крізь які проливається сонце -
і шрами на ньому із того у колір іржі.
і слухаєш пісню пташини - співає тобі на столі,
дзюбає зерна з долоні
і сік із вишень, що роздзьобані нею,
мов сльози прозорочервоні сяють полисками під гніздом,
що кошиком вплетене там, до стіни
у куточку під стелею
у кімнаті напіврозбомбленої хатини,
у якій оселився ти у спочинку в подорожах між руїн,
притулок знайшов у розваленій цій москалями оселі...
- ...цікаво, як довго я тут пробуду?..
а що буде потім із птахою?.. - майнуло у думці.
і засинаєш в тривозі - чи настане світанок?..
для тебе.
і птахи.........
