12.08.2016 00:05
для всіх
136
    
  3 | 3  
 © Панін Олександр Миколайович

Вибір

Вибір

З циклу «Сталеві люди»

КОТ:
"Когда мне предлагают
выбрать одно из двух,
я выбираю третье"
Ф. Кривин

1.



«Він облетів усі закапелки Всесвіту», 

Так можна було б сказати, 

якби Всесвіт

не був нескінченним…


Зупинись, перепочинь, дивний чоловік, 

чому і куди жене тебе доля?


Десь у космічних нетрях, 

де примари чорних дір

переплітаються

з примарами спалахів

наднових зірок, 

його обпалений корабель – човник

завмер, 

закляк

перед жахливими фігурами:

Світлою і Темною.


2.


«Стій, чоловіче, скінчено путь,  

Долю свою обери.

Життя принади,  

чи смерті лють?

Крок вирішальний зроби».


Він мовчки

слухав голос долі, 

З обличчям непорушним, 

скам’янілим, 

Хто був страшнішим – він, 

Чи ті, 

які його спинити

спромоглись?


Він вирішальний крок

Зробив, 

ані ліворуч, ані праворуч -

Лише поміж

примар:

Між Світлою і Темною

Зробив!


Фігура Світла зникла –

Життя пішло, 

залишилась лише

Фігура Темна, 

Смерть її ім’я!


3.


«Не схаменувся, нема каяття –

Сам собі визначив страту!

Більше не вийде –

ні смерть, ні життя:

Нещасних жінок забагато!

Не спокушав,

уникав,

не чіпав,

Міг – не бажав обирати,

Серце їм краяв, души зминав,

За лиходійство – розплата!

Пестила Доля тебе до пори,

Далі – несила терпіти…

той,

хто Кохання відкинув дари,

Права не має

жити!


Сіре, безсиле, зімяте фуфло*

Вмієш

лиш біль завдавати,

Ти – дарувати не здатен

Тепло,

Ти – не спроможен кохати!»


Він посміхнувся майже непомітно, 

Він зазирнув в провалля чорні

і бездонні

Черепа

сліпучо-білого

І враз -

Смерть застогнала глухо, затремтіла, 

На

гострі

на

коліна

перед ним

зненацька впала, заридала глухо, 

У страшних корчах битись почала, 

Вона пізнала раптом, що то значить –

Кохання Невзаємне і Любов Нещасна.

(У ці хвилини самокатувань

зникало і з’являлось враз видіння, 

Красуні неземної, 

може Смерть

Колись і десь

була

Богинею Кохання!?)


Р. S.


Знову летить

між проклятих світів,

Єдину кохану шукає,

Буде колись і він не один,

Сумнівів жодних не має…


P. P. S.


У світовій круговерті

Лунає

ізнов

та ізнов

Ревіння / Хрипіння

розпачливе

Смерті,

Яка пізнала

(а може згадала),

Нещасне

Кохання,

Нещасну

Любов…


……………….

*жаргонізм

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.08.2016 10:38  Олена Вишневська => © 

чи можна відчути усю палітру життя без любові?...
сильно, Олександре Миколайовичу!

 12.08.2016 09:18  Тетяна Белімова => © 

Сильний твір... Вражаючі образи! Смерть як кара за безцільно змарноване життя і смерть, яка розуміє кохання, здатна кохати...
Образ ЛГ містично затемнений. Чому відмовлявся від любові? Що шукав?