12.08.2016 14:59
для всіх
261
    
  10 | 12  
 © Дарія Балагура

Небо в дырочку

Твоё небо трещит по швам. Судорожно схватив иголку с ниткой, ты пытаешься заштопать его всё новыми и новыми эмоциями, историями, людьми. Тебе кажется, если пропустить хоть один стежок, хоть одну прореху, твоё тканевое небо расползётся на мелкие кусочки, ошмётки, лохмотья. А звёзды, которые ты так усердно и долго собирал в свою коллекцию, сачком и удилом вытаскивал, потешаясь их глупости и влюблённости, каждый день подсчитывая количество падших любовным недугом, просто как шелуха через решето просыпятся. И ты останешься ни с чем. Одинокий, нелепый, пустой.


Ты так старательно пытаешься привлечь к себе внимание своим пестрым, узорчатым, аляпистым небом, что невольно вызываешь отторжение. Ты лезешь на рожон, пытаясь доказать всем, что твоя высь прекрасна, просто люди ничего не смыслят в жизни и глупые по сути. Ты споришь, гневаешься, противоречишь всем и самому себе. Презрительными взглядами и злобной обидой кормишь своих демонов, что верными псами твоё драгоценное небо стерегут. Путаешься в своих желаниях и чувствах, как в толстых мохеровых нитках, которые узлами на твоих запястьях смыкаются.


Ты хочешь казаться сложным и затейливым, с собственными идеалами и предпочтениями, непохожим на других. Но как бы ты не старался превратить своё сукно в струящийся шёлк, оно так и останется дерюгой. Ты будешь винить каждого, кто твой небесный свод посчитает недостаточно изящным и красивым. Начнёшь вносить их в собственный список нон грата, отвергать советы, сторониться помощи, враждовать с фантомами, как Дон Кихот с мельницами. Даже твои идеальные звёзды начнут казаться тебе уродливыми, недостойными быть в собрании прекрасного.


А потом твоё небо всё-таки порвётся. И оглушительная тишина проглотит твой болезненный крик. Звёзды взметнутся ввысь, а обтрепаные клочья по ветру развеются. Ты долго будешь искать ответ, почему твой небесный покров лопнул. Будешь копить обиду, винить мерцающие звёзды, судорожно хвататься за иглу, пока не устремишь свой взор вверх.


Пока не поймёшь, что собирая звёзды, ты так и не заметил Луну.



12.08.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.08.2016 07:40  Тетяна Белімова => © 

Даріє, Ви створили алегоричну оповідь, цікаву у плані розбудови (звертання до головного героя на "Ти") і таку, яка цілком вкладається в межі своєрідної бінарної опозиції. Все дуже просто, але водночас і складно. Несправжня вартість дірявого неба, яке власноруч "штопає" герой, та істинність велетенського Місяця, що зумисне ігнорується. Як на мене, Ваш твір цікавий, завершений, художньо вправний, має філософську глибину і повністю розкриває авторську думку.

Досить часто спостерігаємо таку картину: чим очевиднішою є мистецька довершеність певного твору, тим більше критики і навіть стьобу він викликає. Чому так? Невже навколо так багато критиканів, позбавлених художнього смаку, відчуття такту, милосердя, зрештою? Відбувається, як на мене, наступне. Якщо авторові вдалося створити цікаву алегорію, образ, метафору, символ - вони набувають універсального характеру, тобто відображають життя в усій його повноті. Ефект дзеркала. Не всім приємно розглядати власні вади у такому художньому люстерку...

Даріє, я Вас зовсім не знаю, проте маю до Вас одне прохання. Ніколи не дозволяйте жодному тролеві вплинути на Ваше художнє світовідчуття. Якщо критика не стосується видимих формальних недоліків твору, а є "хамським землетрусом", - не зважайте. Знаю, що це важко, іноді просто нестерпно, проте з часом з`явиться відчуття "другої шкіри" і захисту. Пройшла через це, як і більшість людей, що пишуть. А ще існує такий неписаний закон: якщо скаженіють тролі, значить автор рухається у правильному напрямку))

Щиро бажаю Вам успіху!

 12.08.2016 21:28  Ганна Коназюк => © 

Сподобався Ваш твір, Даріє. Цікаві думки...

 12.08.2016 19:51  Арсеній Троян => © 

доволі посередньо

 12.08.2016 15:44  Каранда Галина => © 

  

місяць - це всього лиш супутник третьої планети одного жовтого карлика... А зорі є зорі...

 12.08.2016 15:21  Панін Олександр Мико... => © 

Сильно, эмоционально, глубоко.
...Твое счастье, если ты все-таки заметил Луну вовремя.
Сумей обернуться покрывалом ее щедрого света.
Единственный шанс отдохнуть,
излечиться целительным сиянием....
Тогда, если не боишься, можешь предпринять еще одну
негарантированную попытку
свою единственную Звезду
отыскать...