Бетонне місто
Мене відкинуло бетонне місто знову.
І Київ вже не пустить в свій палац.
У нього люди важчі, важча мова,
І тільки сонце блисне, ніби кварц.
Надвисли стіни, мов упало небо,
Хіба не ходять люди, як у сні..?
Казали, у столиці - все, що треба,
Але у ній і вулиці - тісні.
Мене, напевно, місто незлюбило.
Чи я - його. Не в тому, правда, суть;
Я в ньому якось душу розгубила,
І втрачене не дасть себе забуть.
