Нашумівся
Нашумівся, зірвався, немов людина.
Зі злості вилив усе на стіни.
Заплакав, закричав, як дитина,
А потім тихо ліг траві на коліна.
Затих. І пусткою усе поназивала:
Старий ліхтар, дорогу, сірий ґанок,
Я заперечувала. Я дощу кричала:
Хоч лив би ще, аж поки буде ранок.
Не слухався і зник, мов не з`являвся,
Лиш грім на пам`ять звуками побився.
А він втомився. Зорей побоявся-
Аби від них у дірах не лишився.
