Ластівки повернуться…
Переказ вірша Г. А. Беккера
En tu balcón sus nidos a colgar
Y otra vez, con el ala en tus cristales,
Jugando llamarán.
Pero aquellas que el vuelo refrenaban
La hermosura y la dicha contemplar,
Aquellas que aprendieron nuestros nombres,
Esas no volverán.
Gustavo Adolfo Beсquer
Весною знову ластівки веселі
Зів’ють гніздечка на твоїм балконі,
І знову крильцями до тебе у вікно
Постукають, вітаючись, вони.
Але оті, що у польоті завмирали,
Твоєю милувалися красою,
Ім’я твоє співали так привітно,
Ніколи вже
вони не прилетять…
В саду твоєму жимолость весною
Прикрасить старовинну огорожу,
А ввечері – красиві, ароматні
Вона розкриє всі пелюстки знов…
Але росинки на прекрасних квітах,
Які тремтіли, наче сльози щастя,
Якими до світанку милувались,
Вже більше
не повернуться вони.
Слова кохання знову ти почуєш,
Слова гарячі серце відігріють,
Від сну глибокого вони його врятують,
Воно прокинеться,
можливо, знов...
Та мовчки, у екстазі, на колінах,
Як служать фанатично божеству,
Ніхто, ніколи,
вже не сумнівайся,
Тебе,
як я,
не зможе покохати.
