28.08.2016 22:12
для всіх
201
    
  2 | 2  
 © Тетяна Чорновіл

В колисанці завітрених колось

В колисанці завітрених колось

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Снами сонце духмяне зайнялось

В колисанці завітрених колось, 

А по неба безкрайого канві

Шиє ніч золотавий зоревій.


Між казок шелесткої дивини

Розлетілись метеликами сни.

З крилець трепету в росяній траві

Я замріяний сон шукаю твій.


Лину в трепети сну на манівці

З полохливим метеликом в руці

Там, де в ніч перестиглі вівсюги

Щось шепочуть про знахідку мою.


Поки шиє ще ніч ясні зірки, 

Б’ється серце метеликом з руки.

Я ковток легковійної жаги

В диво-сні спрагло з губ твоїх зіп’ю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.08.2016 13:22  Серго Сокольник => © 

Ех... Прочитав би вчора ввечері- як би я солодко засинав... Дякую Вам, Таню) Ви диво)

 29.08.2016 10:00  Георгій Грищенко => © 

Дуже чарівний, співучий вірш, ЦЕ КЛАСИКА Українського поетичного слова. Щасти Вам!

 29.08.2016 01:13  Олена Коленченко => © 

Вірш чудовий!

Снами сонце духмяне зайнялось

В колисанці завітрених колось,

А по неба безкрайого канві

Шиє ніч золотавий зоревій - дуже сподобався цей катрен)