Мальва Світанкова Не вмію писати...
Чи не вмію писати,
тому лиш вивільнюю вірші
аби думати творчо і дихати, як літати.
Може й змовкнути ліпше?
Та годі... при кожній нагоді зап`ястям стирати
краплі начерку слів
на поминках помилок від страти.
Хай, від нині, живуть
зголоднілі - до істини спраглі -
та оті, що за міфом навшпиньках
крадуться... і вниз.
Живописна природа речей
у хайтеківській сталі -
досі в рамі, до блиску натертій,
пручається хист.
02.09.2016 23:48 Олена Коленченко => © |
 Чудовий вірш! |
02.09.2016 09:31 Тетяна Белімова => © |
 Ти знаєш, нема нічого гіршого за самохвалого дурня, який на кожному кроці кричить про власну геніальність. Так, як такі люди здатні зганьбитися власноруч, ніхто не утне осоромити їх бездарну писанину. Справжня обдарованість завжди трішки недооцінена з кута власного бачення. Це нормальний стан речей. Так має бути. Оцінка таланту - це те, чим він не має перейматися, хоча повинен, звісно, розуміти власну значущість. |
30.08.2016 16:06 Каранда Галина => © |
 люди, що сумніваються, зазвичай на порядок талановитіші тих, хто впевнений у власній геніальності... |