Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
31.08.2016 08:28Оповідання
Про кохання  
Він і Вона
70210
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Він і Вона

Арсеній Троян
Опубліковано 31.08.2016 / 37583

Він. Звичайний офіс-менеджер, який з кожним роком походить на фікуси на його вікні і, зрештою, нічим від них не відрізняється. Його робота дуже цікава, його посилають — і він іде. За водою чи з паперами в кабінет з чорними дверми, решту часу сидить, слухає безкінечні розмови колег про ціни, знижки та серіали, хоче і собі щось сказати, щось таке звичайне заткніться нахуй блять скільки можна цілий день пиздіти, але він мовчить, бо знає, що всі від нього тільки цього і чекають, щоб він сказав, бо травля та розмови про навіженого офіс-менеджера в Конторі витіснять зі щоденних балачок ціни, знижки та серіали.

Він — звичайний офіс-менеджер. Але в нього є мрія. Він хоче собі ТТ. Звичайний ТТ з восьмизарядною обоймою, можна б/у, можна в кредит. Йому більше нічого не треба. Ні комп з джи форс. Ні ауді ікс п’ять. Ні старшого рознощика жовтих бланків. Йому треба ТТ, і все. Саме тому Він цілими днями сидить в Інтернеті, шукає, прицінюється, зберігає, а потім ловить косі погляди сисадміна.

Отже, у Нього є мрія. Він хоче ТТ. Хоча яка це мрія? Це вже реальність. Ось ТТ, ось він лежить у долоні, його холодна сталь обпікає пальці. Він виймає обойму і лічить.

Вісім обойм. По вісім патронів. Так

Одна обойма — для роботи.

Друга — для смердючих людей в АТБ.

Третя — для галасливих кришнаїтів.

Четверта — для тупих знайомих.

П’ята — для русского радіо.

З шостою Він вирішив піти в політику. Решту відклав на Новий Рік.

Мрія властиво втілюватись у реальність, особливо, коли твоя мрія — пістолет. Він вагався: «Офіс-менеджер я нікчемний чи право маю?», якось не хотілось, щоб мрія зникала. Але вагався недовго, бах, бах, в кабінеті лише стоси паперу розлітаються, бах, бах, зляканий пострілами народ ломить з супермаркету, топчучи мівіну і сирки, бах, бах, затихає останнє харе крішна, бах, бах…

Смеркалось. Він ішов по мосту і побачив, що під поручнями сиділа дівчина і плакала. Він підійшов до неї. «Що трапилось?», — запитав усе. «Дістало все, — крізь плач сказала вона. — Кожен день їжджу додому на електричці і завжди потрапляю в час-пік. Куди вони всі їдуть, блять? Чому їх так багато? Чому вони не вміють користуватись дезодорантами? Чому вони шастають по проходам зі великим торбами? Куди їдуть усі ці бабусі? Чому?... Я після роботи хочу спокою і тиші, і трошки вільного простору, а ця срана електричка — це не електричка, це якийсь сраний мурашник зі сраними мурашками, від яких смердить потом, пивом і часником. Мене все це дістало!». Потім Вона трохи заспокоїлась і тихо сказала: «Знаєш, у мене є мрія. Я мрію про автомат. Звичайний АК-74 з обоймою на 30 патронів».

Він слухав це і помітив, що міст розташований над залізничною платформою, по якій, дійсно, як мурахи, повзають люди, лізуть у вагони, крізь двері, вікна, кричать, матюкаються, топчуть один одного. Він перевів погляд на Неї і побачив, що в неї з пакета стирчить дуло автомата.

— Ну що, давай знайомиться, — сказав він, дістаючи з-за поясу пістолет і пересмикуючи затвор. — Я Артур.

— Рада знайомству, — сказала Вона, запускаючи руку в пакет з АК. — Євгенія. Що ти тут робиш, на цьому мосту?

— Та так, — ніяково кинув Він, цілячись у продавщицю позавчорашніх пиріжків. — Гуляю.

— Прикольно, — відказала вона, добиваючи продавщицю короткою чергою. — А я тут живу недалеко.

— А робиш де? — прострілюючи ногу якомусь мужику в адідасах, запитав Він.

— У школі, — відказала вона, точно розбиваючи черепи трьом бородачам з підворотами. — Вчителька я.

— Зрозумів, а я в офісі вкалую, — зазначив Він, вицілюючи з метушливою маси міліціонера. — Може, якось зустрінемось, кави поп’ємо?

— Добре, — погодилась вона, випускаючи всю обойму по вікнам електрички, саме по тим бабам, які намагались закрити вікна в душному салоні. — Тільки давай десь у середу. У мене саме методдень, можна у другій половині дня. — вона вийняла пусту обойму, дістала нову і завмерла. — Ні, це на завтра. Завтра в мене 9Б.

І вони почали зустрічатись, спочатку кава, кіно, потім пішли до нього на хату і цілу ніч трахались, немов кролики, а на ранок лежали і палили, бо спішити було нікуди. За місяць побрались. У них народилось троє дітей — Чарльз, Менсон і Карина. І ніхто їх не шукав, не посадив, не знайшов, бо справжньому коханню ніщо не може перешкодити.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
29.08.2016 Проза / Мініатюра
Мужик в одежі кролика
28.09.2016 Проза / Оповідання
Монстр
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Оповідання Про кохання
31.08.2016
Він і Вона
03.05.2016 © Улько Сергій
Двоє на сон
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.3 (МАКС. 5) Голосів: 10 (7+0+2+1+0)
Переглядів: 81  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.10.2016 20:32  роман-мтт для © ... 

весела історія! 

 09.10.2016 18:30  Карабєн-Фортун Катер... для © ... 

Ак- 47)) моя давня мрія)) чесно

 14.09.2016 15:18  Каранда Галина для © ... 
 31.08.2016 22:42  Каранда Галина для © ... 

а я хочу кулемета... без нього взагалі життя нема... під яким мостом сісти?:)
жорстка реальність, блін...  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2016 © Маріанна
09.12.2010 © Тундра
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди