04.09.2016 12:08

для всіх

166

2 | 2

 © Панін Олександр Миколайович

Вони були молодими

З циклу - «Сталеві люди»

Ми часто
не усвідомлюємо небезпеку
власного необережного
слова…

Вони були молоді,

юні були

і прекрасні…

Вона жартувала з хлопцем, 

Часто брала на кпини…

Він все сприймав стоїчно, 

якось сказав, що -

«годі», 

більше терпіти не може.

Вона легковажно сміялась:

"Кохання до мене позбутись

не здатен ніхто на світі..."

Він посміхнувся сумно, 

Очі його золотисті

колір вбирали ночі, 

сяйво в очах згасало -

зорі вмирали в небі…

Він почуття позбувся, 

наче в собі зламаві щось...

Вона закричала:

«Не треба, 

більше такого ніколи…» -

Пізно, занадто пізно…

Обидва тоді не знали, 

що хлопець той був –

«сталевий».*

Не легковажте, не грайте

Інших людей почуттями.

………………………………………..

*див. верлібр «Ти – теж».