06.09.2016 06:49
для всіх
137
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Син і мати

Син поїхав на війну

У торішню ще весну,  

Телефоном говорив,  

Не хвилюйтеся просив,  

Ізі мною все гаразд,  

Взавтра їду вже назад.


Та минуло двадцять днів

І син наче онімів,  

Телефон його мовчить,  

Мати каже – що ж робить?

Де подівся мій синок?

Куди дзвонить скрізь мовчок.


Бога молить тож вона:

- Милосердний, я ж одна

Залишилась в світі цім,  

Хоча є у мене дім,  

Та без сина важко жить,  

Прошу диво сотворить.


Хай повернеться живим,  

Я не знаю що із ним,  

Він народ наш захищав

І раптово десь пропав.

Мати плакала і Бог

Зробив диво для обох.


Із полону ворогів,  

Де знущались хто хотів,  

Син до матері прийшов,  

Відпочив й надумав знов

Боронити рідний край,  

Сказав матері – чекай.


Я віддячу ворогам,  

Побратими мої там,  

Я до них поїду знов,  

Це колишній мій Азов,  

Мамо, трохи почекай,  

Я вернуся, так і знай.


Через місяць привезли,  

Сина у труні несли,  

Пережити не змогла

Мати це й за ним пішла,  

Таке скрізь ще є й було,  

Бо лютує іще зло.


Милосердний Боже наш,  

Танки всі відправ в гараж,  

Може годі убивать,  

За свободу нас карать,  

Хай додому їдуть ці

Назомбовані людці.



м. Київ, 06.09.16.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.09.2016 18:10  Тетяна Чорновіл => © 

Патріотичний вірш.
Такі твори потрібні нам зараз.
Чудово.
Назомбовані людці приїхали нас вбивати за зарплату.
Ще й жаліються, що мало платять і їм на прожиття не вистачає.(((

 07.09.2016 03:32  Серго Сокольник => © 

Аби ж то так...