Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.09.2016 21:06Оповідання
Фантастика  Для дорослих  Про щастя  
Щастя
10000
З дозволу батьків
© роман-мтт

Щастя

утопічно
роман-мтт
Опубліковано 08.09.2016 / 37672

«…Дивлячись на сірість та буденність нашого життя, щодня проїжджаючи мимо неприглядних коробок дев’ятиповерхових будинків, спостерігаючи неприродні форми опор ЛЕП, труб та інші нагромадження каменю й металу, людей охоплює депресія. І згадайте, коли ви бачите перші квіти весною, чи пташок, що в’ють нове гніздечко, радісно дзи-ж-чаж-чих…»


- Тьху ти, прости господи, комах!.. Хто писав цей текст? – спитав диктор у студії, уважно дивлячись на чоловіка за спиною звукорежисера.

– Ну, я писав, а що?

– Вибачте, але це неможливо вимовити, а ще важче воно буде слухатися. Може переробимо просто «на комах, що радісно дзижчать?»

– Так, переробіть, щастя від того менше не стане. Дати вам пігулку, бо бачу ви рознервувалися? – спитав чоловік за спиною звукорежисера. Диктор радо закивав головою і розтягнувся в посмішці, а чоловік додав, звертаючись до людини за пультом – а ви не бажаєте спробувати?

– А чого б і ні. Іван Гаврилович казав, що вони дійсно прикольні ці ваші пігулки. Я тільки переживаю, чи нема там чогось забороненого – щось не дуже хочеться веселитися, якщо там якась наркота…

– О ні, – засміявся чоловік за спиною, – нічого забороненого: глюкоза, м’ятна віддушка, дозволений харчовий рожевий барвник і маленький секретний інгредієнт, запатентований під назвою «Щастя», можу показати вам завірену нотаріусом копію міжнародного патенту – все офіційно. Препарат офіційно дозволений Міністерством здоров’я майже безкоштовно – все в рамках оплати державних мит – ніяких хабарів чиновникам я не давав. А також схвалений цілим кагалом різних асоціацій психологів і інших шахраїв – це я буду використовувати для реклами. Отут багато грошей витратив – вони всі таки бідні ці психоаналітики – переживали і плакалися, що залишаться без роботи, після того як я почну його розповсюджувати, ха-ха-ха. Вибачте, відволікся, то вас пригостити?

– Не знаю чому, але вірю вам, пригостіть мене, будь ласка. – Тримайте друже – щастя всім вистачить! – він натиснув на блістер та вичавив дві пігулки, а потім звернувся до диктора, - зараз Іван Гаврилович, я вже йду.


* * *

 

За два тижні після виходу реклами


Сашко стояв впершись на стіл, а Кєша отетеріло дивився на екран, з якого розносилося:

«…Дивлячись на сірість та буденність нашого життя, щодня проїжджаючи мимо неприглядних коробок дев’ятиповерхових будинків, спостерігаючи неприродні форми опор ЛЕП, труб та інші нагромадження каменю й металу, людей охоплює депресія.

І згадайте, коли ви бачите перші квіти весною, чи пташок, що в’ють нове гніздечко, комах, що радісно дзижчать в теплому повітрі, то яке відчуття вас охоплює? Це відчуття щастя. Згадайте як ви брали на руки своїх маленьких дітей, як одружувалися чи зустрічали Новий рік і яке відчуття вас охоплювало? Щастя…

Але воно геть не тривке: мить – і нема щастя!

Але тільки у нас, і тільки для глядачів нашого каналу сьогодні унікальна пропозиція: «Пігулки щастя»! Це препарат нового покоління, офіційно дозволений до використання в Україні і ще 171 країні світу. Ви платите тільки за доставку препарату і невеликі податки, які має сплатити виробник. 1 блістер пігулок вам коштуватиме лише 42 грн 12 копійок з пересилкою. Тільки сьогодні. Замовте в нас 2 блістера і отримайте їх по смішній ціні в 54 грн 03 копійки – платня збільшується тільки за рахунок податків, а плата за пересилку лишається тою самою. Замовляючи 10 блістерів пігулок щастя, ви отримуєте їх за ціною усього 58 грн. 01 коп.

І, увага! Отримуєте в разі замовлення ще один блістер безкоштовно! Ви платите тільки за пересилку і невеликий податок, накладений нашою шанованою державою. Отримуйте своє «Щастя» вже за три-чотири дні. Ліценз_я Міністерства охорони здоров’я України 2220202302130 від 21.07.2015 р., доставка здійснюється через Укрпошту.

Дзвоніть і замовляйте пігулки «Щастя» прямо зараз – і завжди вам буде щастя!»


– Та нє – здивовано промовив Кєша – разводняк якийсь для лохів. – і поглянув на початий блістер з пігулками, що лежав перед екраном.

– Та «да» – наполегливо відповів Сашко, – моя бабця все в цьому телемагазині купує. І в інтернеті вже валом статей. І відгуки пишуть – дійсно, щасливим себе відчуваєш! Чувак, ти тільки уяви: всі стають щасливими від цих коліс!

– Ти сам їх хавав?

– Так, це мені бабка моя дала їх, а сама каже «Їж, а я ще замовлю і тобі, і собі…».

– І як, не ломає після них?

– Ні, взагалі не ломає! На день – дві таблетки забагато навіть, я б сказав.

– А ну гайда на балкон, покуримо і дещо обмізкуємо…

– Чувак, я – кинув.

– Тобто? Коли? – здивувався Кєша.

– Я їх вже п’ятий день жеру і не курю.

Кєшу пересмикнуло, а потім він спитав:

– А п’єш?

– Ні, і не тягне.

– Ще які ефекти «побічні» є?

– Ні. Одні плюси: не злюся, не курю, висипатися став… Не знаю навіть, таке враження, що життя таки налагоджується. На роботі в нас їх вже через одного всі жеруть. Василь – старий прокопчений зварювальник, і той кинув пити і матюкатися. Тепер шва так накладає – хоч на виставку! І в нього, каже, за три дні руки перестали труситися – каже, наче як народився наново. Але він в нас ветеран – вже два тижні на них сидить!

Кєша мовчав. Дивно таке чути від Сашка – один з самих прагматичних і розумних його друзів, один зі старших з їх компанії. А зараз що він, Кєша бачить: Сашко постійно посміхається, спокійний, видно і дійсно щасливий. Або «під чимось»… Бо було ж, що він наркоту жер одного часу – півроку колись посидів на якійсь кислоті з опіатами, чи що воно там було, але зіскочив потім. Жорстко зіскакував: з ломками, лікарнями, реабілітацією, що його ніхто потім рік не бачив – батьки ховали від старих друзів, щоб не зірвався.

– Все одно – щось не так… – промовив Кєша.

– Та все так, Кеш, – спокійно сказав Сашко, – як хоч – то спробуй, мені бабка моя ще принесе, батьки теж вже їх приймають. Все добре – це щастя, друже!

– Не знаю… Давай так, я подумаю що з цим робити, а за три дні зустрінемось – в мене вихідний нарешті буде в вихідні, і все ґрунтовно обговоримо. Я спробую. І як воно дійсно таке – то придумаємо як на цьому заробити.

– Чувак, – похитав головою Сашко, – на ньому не треба заробляти – воно і так копійки коштує. Його треба просто їсти: один чи два рази на день. Навіть дітям можна!

Кєша знову недовірливо погледів на друга. Похитав головою, але змовчав.

– Добре, як хочеш спробувати – ось тобі лишаю. Грошей ніяких за це мені не треба – на чужому щасті в рай не заїдеш, друже. Виявляється все просто: або можеш їсти щастя або не можеш. Заробити на таблетки можна і просто так. От і все.

– Сашко, а якщо на це «Щастя» підсісти, то потім дві пігулки на десяток в день не перетворяться?

– Ні, написано що не викликає звикання. Бабка моя іноді забуває випити, і каже що нічого – все нормально з нею. Та й строк приймання обмежений – сорок діб, а потім звести дозу до нуля…

– Маячня якась: тобто треба приймати 40 діб по дві пігулки, а потім зменшувати, поки зовсім не відмовишся?

– Так! Не знаю як це буде виглядати, але мені зараз по кайфу жити стало, і я геть не боюся, що треба буде від нього відвикати.

– Цікавий «разводняк» – протягнув Кєша і замислився, – що ж воно таке?

– Не знаю, але воно – справді допомагає.


* * *


Три місяці потому


Люди масово продовжували купувати і приймати щастя. Перші ощасливлені стали відомими консультантами в питаннях щастя, а сам процес ощасливлення людства майже добігало кінця. Все так сталося, як і казав Сашко: 40 днів приймаєш, потім зменшуєш дозу щастя, ковтаючи його з кожним разом все рідше і рідше: через день, через два, через три. А потім все – за два місяця пігулки тобі вже не потрібні – ти весь час залишаєшся щасливим!

Все менше недовірливих людей зоставалось на планеті, які ще не почали приймати щастя. В новинах тільки і розповідали: там війна скінчилася, там дівчинка одужала від раку, в Африці подолано голод і припинили вмирати діти, країни утилізують зброю і ядерні бомби, повсюди будуються прихистки для бездомних тварин.

«Утопія – в чистому вигляді Утопія» - думав Кєша, дивлячись телевізор. Знову новини, черговий репортаж: «В горах виявлені люди які не приймають препарати «Щастя» і виявляються щасливими без них. Як вважають експерти зі щастя, це сталося завдяки підвищенню загальної атмосфери щастя серед людей, навіть без приймання препарату…»

– Що за маячня: щасливі були завжди, без «Щастя»? – думав Кєша і дивився на полишений Сашком блістер, якого він так і не торкнувся.


* * *


Шість місяців потому


Кєша йшов по вулиці злий, люди від нього – сахалися. Його дратувало оточення, будинки, погода – все довкола. Навіть дощ і брудна роздовбана вулиця йому здавалися щасливішими за нього. Він прискорено пересувався понівеченим тротуаром, намагаючись як найшвидше потрапити додому: захворіти в кінці жовтня йому геть не хтілося.


* * *


Дев’ять місяців потому


Новин в ефірі більше не було – не треба більше переживати за щасливий світ, бо нема нещасть, якими треба було перейматися раніше. В зв’язку з цим програми новин просто прибрали з ефірів. Телевізор показував одну природу. І роздавали «плазми» нині безкоштовно – гроші щасливим людям не потрібні.

Кєша зайшов в магазин, зібрав торбу продуктів і збирався виходити з нього. Адміністратор на виході турботливо спитала: «Що з вами, вам погано?» «Ні, - сухо, різко і одночасно стомлено відповів Кєша, - мені нормально, я щасливий». Це дурнувате питання його вже дратувало: люди постійно питали чого він такий, наче хворіє невиліковною хворобою, наче він геть нещасливий.


* * *


Рік потому


Кєша зустрів похоронну процесію, де люди радісно згадували щасливого померлого: процесію очолювали клоуни, якась відома група грала мажорні композиції, всі усміхалися і постійно наголошували, що така була остання воля покійного – лишатися щасливими і далі жити.

Кєшу скривило, але він вже навчився маскуватися під «щасливого» і іноді помічав людей, які, як виявилось, так само як і він маскувалися під більшість, але не відносилися до щасливчиків і навіть недолюблювали їх, зневажали. До речі з деякими він навіть познайомився, і час від часу вони збиралися разом: курили самосадний тютюн, іноді бавились самогончиком власного виробництва. До речі і дещо «веселіше» іноді потрапляло на їх зустрічах. І воно дозволяло їм краще маскуватися: хоч оточуючі і чули від них дивні незвичні запахи, але не придавали тому уваги – вони були щасливі.


* * *


Два роки потому


Місто сколихнула хвиля жахливих вбивств. Так як до того всі були щасливі і вважали, що поліції вже не треба і її розпустили (злочини завершили фіксувати ще на третьому місяці нової щасливої ери, бо вони припинилися), то нікому було і розслідувати чи ловити вбивць. Та і люди навіть не помітили цього – вони ховали невинно вбитих і лишалися щасливими.


* * *


Десять років потому


Терористична організація під супроводом Кєши знайшла і зарізала останню щасливу людину на Землі, жодного разу не зустрівши достойного опору, вірніше – взагалі його не зустрівши. Кєша з поплічниками правили перемогу і планували нове життя. Але, на щастя, в організації не було жінок дітородного віку і люди остаточно вимерли. Отаке воно «щастя», а ви кажете треба боятися атомних бомб, раку чи атаки інопланетян.

Запоріжжя 22 липня 2016 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.09.2016 Проза / Новела
Зомбі-гайдамаки (про гайдамаків, які були зомбі)
08.09.2016 Проза / Оповідання
Бабрук (хорорно-містичне)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Оповідання Про щастя
26.10.2016
Інстинкт білійця (фантастично)
08.09.2016
Щастя (утопічно)
16.05.2016 © Галина Галіна
Спогад з дитинства
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 72  Коментарів: 3
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.09.2016 12:17  Каранда Галина для © ... 
 23.09.2016 02:30  © ... для Каранда Галина 

дякую за оцінку мови. сам люблю живе і намагаюся так писати - веселіше виходить тоді ;)

 08.09.2016 22:20  Каранда Галина для © ... 

супер, саме те, що я люблю!
вітаю тут!
читатиму Вас!
декілька разів помітила "одні" замість "самі", але загалом мова жива, читається легко.
дуже сподобалося! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +40
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
10.07.2013 © іміз
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.12.2010 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди