13.09.2016 16:53
для всіх
81
    
  3 | 3  
 © Олександра

Мої милі

Мої милі

Мої милі Карпати, що сховані тихо в тумані, 

Я хотіла хоч раз показати, як люблю я вас.

Ви даєте ковток, той жаданий і чистий, останній, 

Що вертає мене до життя й уповільнює час.

Я у горах не інша, не ношу вже жодної маски, 

Відчуваю свободу, скидаю тягар із душі, 

Мене крила здіймають, це більше вже схоже на казку, 

Я малюю дерева і пишу зелені вірші.

А той дощ, що здіймає у хмарах всі ритми і рими

Дасть забути буденність і сили розлиє в мені, 

Вітер грає сонату, вдарає в октави і прими, 

Поки муза чаклує і гаснуть на небі вогні.

Мої милі Карпати! Я до вас ще не скоро вернуся.

Обіцятиму лиш - повернуся, як прийде мій час.

Як сірітиме в серці, як з віршами довго прощуся, 

І як дощ у вікні тихо знов нагадає про вас.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2016 08:53  Олена Вишневська => © 

Молодчиночка!)))

 14.09.2016 08:50  Іванка Світла => © 

Гарно)

 13.09.2016 18:54  Олена Коленченко => © 

Дуже гарно!!!!Натхнення Вам)