У бій
з рубрики / циклу «Тереотично»
Ти відкриваєш очі крізь сизий дим,
Лягаєш на руки, коли стріляють у бік,
Ти захистити себе вже не знаєш чим,
І навіть біль вже від тебе кудись утік.
Та хай би болів, хай би плечі ще досі згинав:
Тоді б на все інше і згадки не було б часу.
До цього ти всі перешкоди без думки минав,
А зараз збираєш на воду вечірню росу.
Та всім буде важко: настане такий момент,
Коли упадеш, а піднятись немає сил.
Коли вже й земля досягає твоїх рамен,
А треба пройти ще отой височезний схил.
А треба ще гору здолати, здолати усіх ворогів,
Бо сонце зайде і мине в цьому світі твій час,
Але навіть меч у тебе в руці прогорів,
І щит не тримає уже всі удари щораз.
Ломається купол, і зброя давно вже не та.
Ти йдеш голіруч, і лиш просиш не впасти ниць.
Ти йдеш крізь пустелю і бачиш не краще крота,
Та там, після бою, стоятимуть кілька криниць.
Та там, після бою, лежатиме спечений хліб,
І сили прилинуть десь там, після бою того.
Та дощ змиє те, від чого колись ти осліп,
А доля поверне вірнішого друга твого.
Та як вдарять списом, стрілою, залізним мечем-
Ти маєш готовим кидатися в напад, у бій,
Скровавленим не перейматись ні миті плечем,
З душі не здирати ніколи потертих надій.
Ти мусиш боротись, і мусиш перемогти,
Ти мусиш забути весь біль і усі відчуття.
Раніше не зміг би, а зараз дійдеш до мети.
Бо тут і тепер вже закладено твоє життя.
