Прояви Бувальщини
Ритмізована проза
За хатою,
а у саду –
Чорти гуляють на пруду!»
М. О. Некрасов (перефразовано)
Вступ
Не розпалюй
ввечері ватру,
А як розпалив,
не затримуйся
до опівночі,
А як затримався,
не дивись пильно
на незнайомих подорожніх,
а головне –
не заговорюй
до них!
А як вони самі
звертатимуться –
сиди мовчки
і не відповідай.
«Не розпалюй,
не затримуйся,
не дивись,
не заговорюй,
не відповідай».
1.
Сиділи хлопці біля ватри -
Гітара, шашлики, співи…
Усі молоді і красиві.
До них
Поволі наближається
Молода нетутешня
жінка, чи дівчина.
Проходить повз -
На компліменти сподівається?
Питається,
чи не проводить хтось…
Хоч до опівночі далеко –
усі мовчать,
а цей індивід - хлопець з міста,
розмовляти почав.
Не знає дороги,
У дівчини – жодної тривоги:
Їй товариш потрібен,
щоб не було страшно
самій
іти темним лісом -
знайомство не для
гульвіси...
2.
«Чому усі мовчали?» -
«Історію древню згадали:
Опівночі з якоїсь нори
виходить
в жіночій подобі
Потвора…
Чи сама вона
хлопця обирає,
чи того, хто до неї
заговорить,
чи хтось необережно
обізветься -
все одно – до дому вже
не повернеться...
Ми вже майже прийшли,
дякую,
бо самій мені нудно
і трохи страшно
вночі…
Тихше, мовчи:
Он вона - Потвора,
війшла із свого
схова…»
«Віддай мені хлопця,
я до ватаги у ватри
не піду тоді». -
«Не обломиться тобі нічого,
геть іди!
І протягом року не повертайся,
інакше – начувайся!»
«Надовго вона згине,
Вона мене боїться,
А ти, хлопче, справжнісінький
ґречний рицар!
Місяць стежину висвітив гарно,
Йди нею – повернешся до гурту,
Мене не шукай, не знайдеш
зопалу.
Хоча…»
і десь пропала…
3.
Компанія хлопця
з нетерпінням чекала,
та він не розповів
конкретного нічого…
Ні слова, ні півслова
не зронив,
таємницю зберіг,
смуток у душі затаїв,
надія в очах:
може не просто так
сказала вона «Хоча…»
Не кінець
…не дивись,
не заговорюй,
не відповідай,
не мрій…
Сподівайся!
