Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.09.2016 03:12Бувальщина
Про місто  Про Батьківщину  Про Україну  Про рідний край  
Чорна маршрутка
20000
Без обмежень
© роман-мтт

Чорна маршрутка

не зовсім публіцистика, але і не оповідання

всім пасажирам, присвячується :)
а взагалі, таке ото - про сьогодняшну злиденність.
всі події і назви міст - вигадані.
роман-мтт
Опубліковано 23.09.2016 / 37840

 


Ці чутки пішли Запорожжям близько двох місяців тому. По центральних (і не дуже) вулицях міста люди почали помічати дивний чорний мікроавтобус. Коли він під’їздить до зупинки, то пасажири могли спостерігати, як на затемненому лобовому склі вмикаються червоні світлодіодні цифри, які показують номер маршруту. Крізь затемнені вікна не видно ні салону, ні водія. Номери державної реєстрації на машині – відсутні.


Коли чорна маршрутка зупинялася, то як і у всіх маршруток в Запорожжі, в неї відчинялися двері для пасажирів. В розповідях, що зараз наповнюють місто, кажуть, що крізь двері видно абсолютно пустий чорний салон з яскравими жовтими лампами і гарними бархатними фіранками на вікнах. Місце водія закрито блискучим чорним склом, в якому лише два отвори: через один знизу видно ремінь, яким водії зазвичай вручну притягають двері, а інший трохи вище – там був висувний ящичок для грошей. І табло висить, на якому неонові букви мерехтять:


«В будь-яку точку міста – за 15 хвилин.

У нас: кондиціонер, телевізор, вай-фай.

Добирайтесь з комфортом – тільки сидячі місця.

Проїзд – 4 грн. (льготнікам – безкоштовно).»


Спочатку в чорну маршрутку люди недовірливо, але набивалися. І що саме цікаве, коли в той же день її бачили на наступній зупинці з інтервалом 3-4 хвилини, то вона приходила туди знову пуста. Але це виявили вже потім. І як ще з’ясувалося, ніхто ніколи не бачив як з цієї маршрутки коли-небудь люди виходили. Як заходили – бачили пів-міста, а як виходили – жодної душі.


Ще казали, що «чорна маршрутка» працює якось не системно: то її бачили цілий день в Олександрівському районі, то тільки на Бабурці, пів дня могла кататися центром, або взагалі збирала людей містом цілий день, то її майже не було видно. Ще треба сказати, що помітили одну цікаву залежність: коли на зупинці до неї підходило двоє і більше людей, то кожен з них бачив свій, потрібний йому номер маршруту. Це виявили завдяки знайомим, які зазвичай ідуть з однієї зупинки, але різними маршрутами.


Десь через тиждень після появи цієї маршрутки, в поліції почали хвилюватися: містяни масово понесли заяви про зникнення родичів. І за три наступні дні поліцію було завалено цими заявами. Хтось згадав про «чорну маршрутку». Вирішили перевірити: відправили п’ять патрульних екіпажів на пошуки дивного перевізника. І майже відразу – менше чим за 5 хвилин побачили підозрілий чорний мікроавтобус на кінцевій зупинці маршруток 5 маршруту на Космосі. Під’їхали, постукали в двері водія.


Затемнене вікно опустилося, і приязний дядько в білій сорочці спитав, що від нього треба панам поліцейським. Ті попросили документи і дозвіл на огляд машини. Дядько дістав традиційну роздуту теку з паперами, пред’явив права і техпаспорт. Як потім заявляли поліцейські, маршрутка була з державними номерами на штатних місцях (хоча вони їх не запам’ятали, а камери на всі 5 екіпажів не знайшлося чомусь), дозвіл на перевезення – виданий міською радою Запорожжя, діючий, страховки, договір, техогляд і все інше – теж в повному порядку. Потім поліцейські оглянули салон – він дійсно був чорний, з жовтими лампами і бархатними фіранками. В салоні нікого не було.


На питання офіцера одного з патрулів, чого водій тут стоїть, а не їде, не бере пасажирів, дядько відповів, що зараз не його черга, і в нього графік, і пред’явив маршрутного листа. А як буде його час їхати, то він візьме пасажирів і поїде. Працівники МВС перевірили маршрутного листа, потім ще й допуск від медика для виходу на маршрут, сертифікати від нарколога і психіатра – все було в порядку.


Поліціянти опитали інших водіїв 5 маршруту, які заявили, що ніколи даної машини на маршруті не бачили, показали свої документи на перевезення, і поліцейські впевнилися, що вони видані тими самим особами, що і документи «чорної маршрутки». Не маючи навіть формального приводу затримати водія дивного мікроавтобуса, поліцейські поїхали.


Повна чудасія почалася дні через три, коли пропалі запорожці почали відшуковуватися. Дуже часто вони з’являлися в інших містах України при досить дивних обставинах. А саме: близько трьох десятків душ були знайдені у Львові в стані повної амнезії.


Четверо душ знайшли під Васильковим: їх затримала поліція, бо вони йшли геть голі вздовж траси Києв-Адеса в напрямку Адеси, і намагалися зупиняти транспорт, по словам очевидців, щоб дістатися до Крапівницького на з’їзд натуралістів-ентомологів. Відповідальні громадяни, які перевозили в машинах дітей, викликали наряд, щоб припинити антисоціальну поведінку невідомих.


Тринадцять душ віднайшлося в Харкові на ринку Барабашова, теж в неадекватному стані: вони намагалися влаштуватися носіями і продавцями на цьому ринку, наполягаючи, що вони - корейці. Всіх віднайдених родичі пропалих опізнавали по скайпу або фото, зроблених на телефони поліцейських.


Поодинокі випадки знайдення загубленних запорожців, по одному чи невеликими групами, пройшло всіма великими і малими містами і селами України.


Найлегше було зі зниклими пенсіонерами – більшість з них самостійно повернулися після зникнення, в нормальному стані, і всі розповідали приблизно одну й ту саму історію: не пам’ятаючи як, вони прокидалися чи опинялися в себе на дачі чи на городі, чекали будь яких знайомих сусідів, щоб допомогли їм вибратися, бо були геть безсилі підвестися. Але за 3-5 годин приходили до норми і спокійно поверталися, здебільшого електричками, додому.


Ситуація була дуже незвична, тому керівництвом поліції Запорожжя було вирішено проконсультуватися з керівництвом в Києві, де теж помітили аномальний сплеск зникнень і раптових незрозумілих, майже містичних повернень мешканців козацької колиски України. Тим більше потік зниклих і повернених не спинився: люди продовжували пропадати, після поїздки в тій чорній маршрутці, а потім виникали наче нізвідки в якійсь частині України.


А потім пішли чутки, що не всі зниклі в Запорожжі пасажири повертаються на підконтрольну Україні територію, бо саму маршрутку, можливо, використовують як портал для відвідання захопленої сепаратистами частини Держави. Після таких пліток, СБУ не мало вже вибору і теж було змушене втрутитися в цю справу.


А там де мєнти, СБУ і якась містика – там і СТБ: канал в складі більшості редакцій (окрім директора і адміністрації) виїхав в Запорожжя на зйомки спеціального випуску Вікна-новин і чергового сезону «Битви екстрасенсів» під назвою «Екстрасенси проти диявольського перевізника».


СБУшники, недовго розмірковуючи, викликали поліцейських і довідалися, де ті знайшли «чорну маршрутку», і що воно таке взагалі. За отриманими даними від МВС і завдяки встановленим містом камерам відеоспостереження, з’ясували, що чорна маршрутка знаходиться зараз в центрі міста на площі Університетський (колишня Радянська) – в кварталі від будівлі СБУ.


Відразу на площу була висунута група захоплення, командир якої доповів, що дійсно спостерігає чорну маршрутку на зупинці, але не одну, а цілих дві, які були схожі як дві краплі води. Так як інших розпізнавальний знаків на цілях не було, то він запитував вказівку, яку саме маршрутку брати: першу чи другу. Тим часом в центрі керування операцією всі були розгублені: з усіх кутків міста почали приходити повідомлення, що люди крізь бачать… схожі одну на одну «чорні маршрутки» без номерів державної реєстрації. Керівниками операції було прийнято рішення брати будь-які машини, поки вони взагалі є в наявності, висунути на операцію додаткові групи захоплення, а також задіяти сили Національної гвардії і поліції, присутні в місті.


Також для відстеження ситуації з неба і для «понтів», які лишилися у наших можновладців ще з часів януковича, було ухвалено рішення здійняти гелікоптер Мі-8. Коли був задіяний цей план, і штурмові групи почали висуватися на місця, де громадяни спостерігали дивний транспорт, то виявилося, що «чорні маршрутки» стоять на місці і нікуди не їдуть. При наближенні до них виявлялося, що всередині нікого не було, а самі машини були припарковані за всіма правилами, власників машин не було поруч, державні номери реєстрації були присутні і збігалися з існуючими в базах МВС. Розгублені правоохоронці почувалися не дуже.


Час від часу розрізнені групи телевізійників з СТБ з’являлися в різних точках міста і намагалися взяти в них інтерв’ю з приводу ситуації що склалася. Розлючені пустою біганиною спецпризначенці СБУ, МВС, Національна гвардія і екіпаж вертольота Мі-8, що безцільно висів в диму заводів над містом, тільки гарчали на телевізійників і обіцяли побити їм апаратуру при нагоді. Під час операції також пропали три привезених з Києва екстрасенси, і заяви про їх зникнення відразу лягли в поліцію. Все це звісно супроводжувалося відеозйомкою канала СТБ.


Десь після обіду надійшла команда силовикам згортатися, як в цей же момент чорна маршрутка з затонованими номерами була помічена на трасі Києв-Симфіропіль, в районі Василівки (50 км від Запорожжя), пронеслася на великій швидкості цим райцентром і зникла в напрямку Криму. На лобовому склі її світилася табличка


«В Крим за 250 грн. без пересадки».


Керівництвом СБУ було прийнято рішення вислати групу перехоплення і групу спостереження, які оперативно сформували в Мілітополі. Тим часом інша група – аналітики СБУ, вирішила перевірити правочинність виданих документів на перевезення, і почали затримувати причетних до перевезеннь міських чиновників. Після третього затримання було помічено, що «чорні маршрутки» почали поступово зникати з міста. Всього в рамках справи було затримано більше 100 чоловік, коли «чорні маршрутки» перестали з’являтися в місті остаточно.


***

 

Пройшов місяць від тих подій. Більше в нашому Запорожжі чорних маршруток нема, а міська рада прийняла постанову про заборону чорного кольору для громадського транспорту. Тепер навіть шини маршруток власники мають перефарбовувати в будь-який іншій колір. Виключення лишили тільки для великих нових автобусів, які от-от почнуть роз’їжджати колискою козацтва в Україні.


А екстрасенсів з Києва - так і не знайшли. Кажуть, їх засмоктале прокляте підземелля Запоріжсталі. Таке вже в нас місто, що поробиш!

Zp-місто вересень 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.09.2016 Проза / Оповідання
Бабрук (хорорно-містичне)
24.09.2016 Поезії / Вірш
Руда наповнює Дніпро (До роковин подій 21.11.2013 р.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Бувальщина
07.10.2016
Звонок (реально)
23.09.2016
Чорна маршрутка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 194  Коментарів: 4
Тематика: Публіцистика, бувальщина
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.09.2016 20:25  © ... для Каранда Галина 

То в Запорожжі. А в Запоріжжі ще більш менш - перебиваємось якось ;) 

 23.09.2016 19:42  Каранда Галина для © ... 

то в Запоріжжі аж так страшно жити?:))) 

 23.09.2016 19:39  © ... для Каранда Галина 

та то таке - на злобу дня. :)

 23.09.2016 12:35  Каранда Галина для © ... 

на СТБ вже сміялася вголос)))
штука прикольна, але я чекала якогось крутішого фіналу. Ато "бєгут-бєгут по стєнкє зєлєниє глаза", а чого вони бігали - так і не пояснили))) (якщо що - то страшилка така була аж у моєму дитинстві, тобто дуууже давно):) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди