Серпню
Сьогодні знов здолаю свою тугу,
Весь до секунди розписавши час.
Шовковий серпню, стань, прошу, нам другом,
Не розривай і не ув”язнюй нас -
Бетонне місто схоже на в”язницю,
Розлука схожа на терновий міст...
А ти із хмари крешеш блискавиці,
Ламаєш небо блисками навскіс.
Ти рвешся знову до осінніх зламів,
Ти не стоїш на місці, ти – стріла,
Я п”ю тебе пожадливо вустами,
Я тугу з тебе навіть узяла.
Але не дасть мені забути туга
У час, як сонце – відблиск сургучу:
Я – чайка,
Чайка над прадавнім Бугом.
Як терен не пройду – перелечу.
