Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.09.2016 22:41Мініатюра
Про життя і смерть  
На добраніч,  холодець!
20000
Для дорослих (18+)
© роман-мтт

На добраніч, холодець!

хорорно
"...Є такі, що самі з першого разу до столу стають і ріжуть дуже гарно – сільські, до речі, діти – відразу видно, хто худобу розбирав – обережно працюють, а міські – тупі: розпанахають як ото щоб швидше, а потім тільки прибирай… "
роман-мтт
Опубліковано 24.09.2016 / 37864

– Та не бійся! Чого ти хвилюєшся? Це ж вже не людина – холодець! – із сміхом сказав Іван Давидович.

Сергій, студент 3 курсу біологічного факультету принишк і якось вже геть скис.


– Не бійся – з мертвих кров не тече. Ну чого мовчиш? Не боїшся вже? – трохи спокійніше запитав Іван Давидович. Сергій мовчазливо кивнув.


– От і добре. Ти знаєш, чого я пішов на цю роботу? Хочеш розповім?


Сергію було зле: його нудило не тільки від самої присутності трупа, на який він навіть дивитися не міг, а лишень від однієї думки про те, що він має дивитися на цей розтин.


– Ну, раз ти мовчиш, то слухай: я боявся завжди крові, мертвяків і всякої нечистої сили. От і вирішив це виправити. Спочатку санітаром тут працював, потім до інституту вступив і став патологоанатомом. Спочатку тягав їх, потім асистентом був, ну а як диплома отримав, то з часом став тут завідувачем. Правда, як ще на першому курсі був, трохи в санітарах в дурдомі ходив, але не довго – сюди вернувся, хоч і платили менше: тут тихо і спокійно, а з психами – там ніяких нервів не вистачало. Я молодий сильний був, але з живими людьми працювати – то не моє. Як ото до моргу повернувся, на першому курсі, то відразу і життя налагодилося: чергування – все спокійно, нікого не треба вгамовувати – всі вже вгамовані, пігулки до рота комусь пхати – теж не треба, за порядком дивитися в відділені – теж не треба – всюди порядок, бач які всі тихенько собі спочивають? А зараз приступимо, дивись:…


Він говорив це розмірено, впевнено, наче таке життя – мрія кожної людини. Рухи обережні повільні. В руках скальпель: він веде по шкірі і та плавно розходиться в боки, оголюючи плоть. Крові трохи виступає, але не настільки, щоб не можна було розрізнити м’язові волокна, кістки. От вже скальпель дійшов до черева. Сергій слухав Івана Давидовича і наче як марив: слова лікаря долітали до нього через одне, неясно.


«Печінка, в нього геть ніяка, як ще так довго протягнув з нею, м-м-м?… Різні до мене студенти приходять, навіть з Індії і Ірану приводили, з перекладачем. Я терміни знаю, але спілкуватися добре не можу… Є такі що самі з першого разу до столу стають і ріжуть дуже гарно – сільські, до речі, діти – відразу видно, хто худобу розбирав – обережно працюють, а міські – тупі: розпанахають як ото щоб швидше, а потім тільки прибирай… »


– Чого мовчиш, студенте? Ми вже наче як і потоваришували з тобою! Чи тобі не цікаво?

– Іван Давидович, – несміло і перелякано почав Сергій, – як ми друзі, то може відпустите мене? Я нікому нічого не скажу! Розв’яжіть мене.

– Ні, друже – не можу. Ти мені потрібен. Та не хвилюйся – боляче не буде – я живих людей не ріжу – морока одна, – він трохи помовчав, а потім розчаровано зітхнув, – Е-хе-хех, не зрозумів ти мене, Сергійко, жаль… Не хвилюйся: присплю тебе, а за три дні сам захолонеш, остаточно. І буду я тебе роздивлятися вже так, як звик: холодець не жива людина – з ним набагато простіше.


Іван Давидович накрив розрізаного трупа простирадлом, дістав шприца, підійшов до Сергія і встромив голку в плече юнака: «Добраніч, друже-холодець, добраніч…» – спокійно і майже лагідно промовив він до Сергія, а той вже стомлено стуляв очі і щось намагався бурмотіти.


Патологоанатом прибрав шприца, розв’язав приспаного Сергія, переклав на каталку і відвіз його в зал з холодильними камерами. Відкрив одну з них, переклав тіло в скриньку для зберігання. Розтин Сергія було призначено за три дні.

Zp-місто літо 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.09.2016 Поезії / Вірш
Руда наповнює Дніпро (До роковин подій 21.11.2013 р.)
24.09.2016 Поезії / Білий вірш
Минало літо (віршами)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
Мініатюра Про життя і смерть
24.09.2016
На добраніч, холодець! (хорорно)
03.08.2016 © Ольга Моцебекер
Полетіли
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 18  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.09.2016 23:22  Каранда Галина для © ... 

)

в цьому конкретному випадку - правильно сприйняли)))

але іноді бррррр - це просто бррррр)))

 24.09.2016 23:20  © ... для Каранда Галина 

я не про те. я вірю що вам мама дозволяє (але при нагоді і довідку від мами можу спитати), я про те що там може дійсно бути "брррррр".

до речі ваше "брррррр" - сприйняв як дуже схвальну оцінку.:) 

 24.09.2016 23:06  Каранда Галина для © ... 

:))))))))))))))))мені є 18 і мама дозволяє)) 

 24.09.2016 22:57  © ... для Каранда Галина 

перед читанням - дівіться на позначку "рівень допуску" (квадратики і все інше) - я їх не просто так ставлю ;) 

 24.09.2016 22:55  © ... для Каранда Галина 

так - просто псих. таких вистачає навколо. :) 

 24.09.2016 22:52  Каранда Галина для © ... 

бррррр.... чесно кажучи, не зовсім в’їхала в мотиви... просто псих??? чи я прогавила якийсь вищий сенс??? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
01.04.2012 © Каранда Галина
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди