Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.09.2016 19:57Оповідання
Про село  Про рідний край  
30000
З дозволу батьків
© Арсеній Троян

Монстр

Арсеній Троян
Опубліковано 28.09.2016 / 37919

[виварка - велика-велика каструля]


Я такий маленький, а паркан, здається, підпирає небо. Довгі, закручені пагони дикого винограду облітають його, і він від того ще більше хилиться до землі. Дошки ще цілі, крайні похилені нижче, ніж інші, крізь них видно густі хащі під стіною. Сєрий знімає штанці мало чи не до колін і з хвацьким виглядом пускає струмінь у небо. Фонтанчик б’є на кілька метрів вгору, але відразу слабне, Сєрий корегує його, водячи тазом в різні сторони, однак навіть він, Сєрий, перший хлопець у нашому п’ятому класі, не може посцяти вище паркану. Паркан дійсно впирається в небо, високе небо середини липня. Я намагаюсь перевершити далекобійність Сєрого. Свої шорти до колін не знімаю, трошки приспускаю, не дуже хочеться задом світити; здійснивши нехитру операцію, напружуюсь і… «О, а пашлі нунчаки зробимо», — раптово навіть для себе пропонує Сєрий і втирає носа тією рукою, якою він тільки-но брався за член. Я спочатку не озиваюсь, бо сильно зайнятий — мій струмінь ще сильний, напружуюсь, кривлю лице, як і Сєрий, корегую струмінь тазом, але вміст мого міхура, що спочатку радісно, переливаючись на сонці сотнями кольорів, спрямовується до самого вершечка паркану, за секунду слабне і ковзає по дошках, залишаючи за собою темні доріжки і розганяючи в різні сторони садових кусючих мурашок. За кілька секунд струмінь спадає і я повертаю брандспойт на місце. «Нунчаки?», — перепитаю за хвильку. «Ну да!», — збуджено киває скуйовдженою головою Сєрий. «А шо давай, тільки як? І з чого?». Сєрий шмигнув носом і почав розповідати. Поки сцяв, у нього виник геніальний план.


У майстерні (хоча насправді це був навіс біля якогось сараю) було темно і навіть прохолодно. Великий залізний стіл був вкритий різноманітним добром баті Сєрого, були різні ключі, молотки, банки з мастилом, тиски були прикручені з лівого боку. Неподалік столу стояли старі «Жигулі», які батя Сєрого ремонтував уже третій рік поспіль. Сєрий стояв посеред майстерні, чухав дупу, шмигав носом і щось шукав очима. «Ага», — сказав він і пірнув в купу різного цікавого начиння, якого було так багато, що так навіть і не скажеш, що там було; Сєрий запустив туди руку і витягнув звідти ще нову сапку з легким липовим держаком. «А мама твоя не буде лаятись?», — відразу спитав я, відчуваючи щось недобре. «Ти хочеш нунчаки чи ні?», — владно запитав Сєрий. «Ну да», — відказав я. «Ну от, — відповів Сєрий. — Маму я бєру на сєбя». Потім ми запхнули сапку в тиски і по черзі почали пиляти її маленькою садовою пилкою. Держак піддавався легко, ми дуже швидко напиляли з нього чотири рівні дровинячки, які мали слугувати за нунчаки. «А як скріпити?», — запитав я, знаючи, що Сєрий це владнає. Той зробив рукою будь спок, збігав у хату і звідти приніс кілька ланцюжків, невеликих і доволі потертих. «З ванни зняв, — радісно зазначив Сєрий. — Тепер, правда, шторка не держиться, ну ладно, потом проволокою примотаю». Ми з’єднали ланцюжками дві половинки держака, з іншими двома половинками проробили ту саму операцію. Потім схопили нунчаки і почали ними махати, кричали кія, кія і бити повітря, а Сєрий влучив собі по носу; він впустив свою зброю, почав сичати, матюкатись і терти забите місце. В хаті гримнули двері. «Серуня! — почувся зичний голос матері Сєрого. — Зая, ану іди сюда! Ти шо там у ванні опять наробив, чого шторка на полу валяється? Ну не дитина, а монстр якийсь!».


Решту дня я провів на самоті в себе вдома. Поїв, подивився мультики, а коли почало сутеніти, гриз яблука на ґанку і чесав пузо великому білому коту Матросу. Огризки кидав у велику виварку, яка стояла за кілька метрів від ґанку, встановлював і бив власні рекорди, деякі огризки не потрапляли в цей кошик, бились об стіну, рикошетили в кришку виварки, яка стояла неподалік. Аж тут хвірточка скрипнула і в двір з дещо розгубленим виглядом зайшов Сєрий, шмигаючи носом сильніше, ніж зазвичай. «Всьо, випустили, — задоволено сказав він, сів поряд і схопив яблуко. — Авмврвпвлв… — потім прожував і сказав. — Нунчаки нада буде потом покрасить». «А шо за тяпку нічого не було?», — запитав я. Сєрий почав щось відповідати, цілячись надкушеним яблуком у виварку, як тут його очі навелись на кришку. «Ухти, — сказав він і підвівся. — А у вас ще така є?». «Кришка?». «Ну да». «Є. Дві чи три». «Я придумав! — аж підстрибнув Сєрий. — Давай собі щити зробимо! З кришок! Прикольно буде! А потом можна буде собі доспєхи зробить!».

 

Мені ця ідея, в принципі, як і всі ідеї, Сєрого сподобалась. Я зганяв у сарай і притягнув звідти ще одну кришку від виварки. У цей час Сєрий уже приміряв ту, яка стояла біля стіни. Він десь знайшов палицю, махав нею на бур’ян, прикривався кришкою і говорив якісь пафосні промови. Я з другою кришкою та віником (більше нічого під руку не потрапило) підступно і миттєво кинувся на нього; Сєрий, захоплений битвою з бур’янами, не помітив, як я наближаюсь, а коли помітив, було пізно: смертоносне віття віника ковзнуло по його незахищеній спині. «Ззаду нападати? Ах ти ж …», — обурився Сєрий і пішов у контратаку.


Отак, за біганиною з кришками, настав вечір. По землі поповзла вечірня прохолода, десь далеко замукала череда. На вулиці почувся шум і дівчачий вереск. «О, дєвки ідуть, — почув це Сєрий. — Пашлі нападем на них». Я був не проти. Ми вийшли з двору і побачили, що на моїй лавочці сиділи і лузкали насіння Танька, Марінка і зовсім мала сестра Марінки Анжеліка. Дівчата, побачивши нас з кришками і героїчними обличчями, зі сміху мало з лавки не впали. Я знітився і опустив кришку, натомість Сєрий надав своєму обличчю ультимативної героїчності і тріумфально підніс палицю над головою.


— Сєрий, ну ти прям рицарь, — крізь сміх сказала Танька.


— Я не рицарь, я — монстр, — відказав Сєрий.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.08.2016 Проза / Оповідання
Він і Вона
16.10.2016 Проза / Оповідання
Баба Настя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Оповідання Про рідний край
28.10.2016 © роман-мтт
Земірський туман (фантастично)
28.09.2016
Монстр
29.01.2016 © Дарія Китайгородська
ЛЕГЕНДА ПРО СТАРИЙ МЛИН
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 34  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.09.2016 08:44  роман-мтт для © ... 
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди