Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.09.2016 22:35Оповідання
Про життя  Про душу  Про Бога  Про любов  
20000
З дозволу батьків
© Марянич Михайло Миколайович

Страсті христові

Марянич Михайло Миколайович
Опубліковано 28.09.2016 / 37922

Він сидів в генделі за кухлем пива. Він рідко так робив, але сьогодні закортіло. На кухлі краплі вологи промальовували чудернацькі візерунки. Він дивився крізь них у свої спогади.

Це було років зі п’ять тому. Він розважався тим, що знущався з християн в “однокласниках”. Як зараз модно казати “тролив”. Тролив безбожно(ця тавтологія викликала в нього усмішку). Було по-різному: коли це було надзвичайно грубо, безапеляційно, а коли й тонко, цитуючи Біблію, граючи на почуттях і відчуттях. Одного разу після чергової розваги він заглянув до свого імейлу. Там був лист від однієї жінки, жертви його тролінгу. То навіть листом не можна було назвати, то був крик, то був біль і розпач, але там було і ще щось. Він те відчув… Але поки що не зміг зрозуміти, що то. Оте невідоме було таким щемливим і солодким, якимось невловимим афродізіаком. І він відповів. Він вже знав, що це гра і почав партію. Вона - білими, він - чорними. Її білі - щирі і світлі почуття, довіра, любов до свого бога. Вона була по-справжньому блаженна. Його чорне - інстинкти інкрустовані егоїзмом.

Вона знов відповіла. Це вже було бажання. Бажання любові. Хоча в неї була сім’я, був чоловік, якого вона кохала, була дочка… Але й було бажання любові. Любов у неї був її бог. Так її навчили. Вона бажала божої любові, яка б поглинула її і вознесла на небеса. Вона мріяла про нірвану, рай, царство небесне і ще невідомо про що. Хоч він її не бачив, але відчував, як світились її очі, який потік енергії линув від неї… І він зрозумів, що цим богом вона нарекла його.  

Вона йому писала. Писала пристрасно. Не ховала нічого. Та і який сенс ховати щось від бога. Все саме сокровенне вона довіряла йому. В цьому сокровенному сплелося все: і її жіноче лібідо, і духовні прагнення. Вона купала його в своїх почуттях, пестила словами, заговорювала тільки їй відомими молитвами. Він був справжнім богом. Він знав це і чинив як бог. Він давав їй радість, він давав їй біль. Коли вона страждала від того що коїлось, коли вона ридала від того, що має розриватись між своїм мужем та ним, він давав їй надію - пестив словами, пригортав її до себе. А коли вона раділа, коли її очі сяяли втіхою, він жорстоко нагадував, що вона поки що на цьому світі, що в неї є сім’я, якій вона зраджує з ним, і що віра її несправжня, а вона звичайна лицемірка, як і всі інші. А після цих слів він насолоджувався її розпачем, він пив його, наче дорогий коньяк - маленькими ковточками, розтягуючи задоволення. Як справжній бог….  

Так пройшло пів-року. Вона хотіла його. Хотіла в двох іпостасях: як бога, і як мужчину. В своїх листах те жагуче бажання вона вже не приховувала. Вона нагадувала Єву, тільки спокушала вона не тупого Адама, а змія. Це бажання стало сенсом її життя. Вона пізнала добро та зло, але так і не зрозуміла що то… Для розуміння їй потрібна була ініціація - якийсь каталізатор, запал, аби реакція відбулася. Тим каталізатором мав бути статевий контакт з ним… З богом. Але контакту не могло бути - вони жили в різних містах. І добро та зло в ній, як продукти в холодильнику, що довго лежать, стали псуватись, гнити і вбивати її. В своєму бажанні вона ставала монотонною і для нього не цікавою. Він вдосталь напився нею, тому вона в черговому листі прочитала, що набридла. Вона зникла… Зникла із однокласників, на листи більше не відповідала, мобільний, який вона йому дала, казав, що абонент поза зоною досяжності. Все.

Він зробив останній ковток. Попросив рахунок. Офіціантка жваво принесла. Він дістав купюру і посміхнувся їй:

- Решти не треба. До побачення.

Він ще раз посміхнувся про себе і пішов додому.

м. Одеса 28.09.2016 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.09.2016 Поезії / Філософський вірш
Осіннє
03.10.2016 Поезії / Вірш
Надія
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Старий капелюх
21.06.2017 © Саня Малаш / Новела
Психологи не пиячать на роботі
18.06.2017 © Ольга Білицька / Оповідання
Вона не вміла казати "ні" (2 частина)
11.06.2017 © Ольга Білицька / Оповідання
Вона не вміла казати «ні» (1 частина)
09.06.2017 © Ніка Той / Оповідання
Lucy
Оповідання Про любов
23.03.2017 © Серго Сокольник
Купи мене!.
28.09.2016
Страсті христові
11.08.2016 © Павло Лінн
Він
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 89  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.09.2016 08:33  роман-мтт для © ... 

страсті, таки... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +38
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +68
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +56
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
28.06.2014 © Тетяна Ільніцька
12.04.2014 © СвітЛана
14.01.2013 © Бойчук Оля
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
24.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди