Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.10.2016 11:18Мініатюра
Про життя  
30000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

У гості до Баби-Яги

Дарія Китайгородська
Опубліковано 03.10.2016 / 37963

Так от що я вам скажу, друзі: Биківнянський ліс – це не тільки драйвові пробіжки вранці, але й квест «Виведи тих, хто заблукав» у неділю ввечері. Вчора мені випало супроводжувати до цивілізації дві таких компанії та одного самотнього гуляку.

Перша група людей трапилася десь за два кілометри від Лісового: вони йшли, голосно розмовляючи, а коли побачили мене, то притьмом побігли навперейми, запитуючи, як дійти… увага! – до Києва. Довелося повернути зі свого маршруту і вивести їх на головну просіку, бо коли почала пояснювати, як іти та куди звернути, зрозуміла, що люди погано усвідомлюють, де ліворуч чи праворуч, а такі поняття, як позначення лісового кордону чи схід та захід – це взагалі для них вища математика. Тому пройшла з цими блукачами кілометр до прямої дороги, а потім знову звернула в хащі.

І що ви думаєте? Не встигла я залізти в гущавину, як на стежці вигулькнув хлопець – у червоному светрі, наскрізь мокрому від поту. Порівнявшись зі мною, жалібно спитав:

– А на Лісовий – це куди? Бо йду з Троєщини: вирішив зрізати через цвинтар, і кудись не туди звернув. Люди сказали, що я вже біля Чернігова…

– Ну, це вони пожартували, – заспокоїла я бідолаху. – До Чернігова ще кілометрів 140 залишилося, а до Лісового десь зо три…

І знову довелося виводити цього невдатного мандрівника, бо у страху очі великі, ще б десь на Биківню замість Лісового вийшов.

Намагаючись втретє забратися вглиб лісу, щоб уникнути всюдисущих відпочивальників з шашликами, я почвалала корчами просто на північ. Лізла поміж деревами, форсувала якісь ярки, засипані жовто-червоним листям, обминала галявини і, врешті-решт, зупинилася перепочити у густому соснячку. Ну, думаю, тут мене ніхто не побачить. Аж тут…

– Здравствуйте! – пролунало десь збоку.

Оглядаюся – родина: чоловік, дружина і дівчинка-дошкільня, років чотирьох-п’яти.

– Добрий день! – відповідаю. – Заблукали?

– Немного. Вот, представляете, никак не можем на Жукова выйти. Не сориентируете нас? – запитує пані.

А чоловік стоїть попереду і супиться: вочевидячки, був проти, щоб когось про щось питати. Та й, бачу, незручно йому просити допомоги у жінки – такий собі невеличкий чоловічий шовінізм, напевно.

Я дістаю свій смарт і відкриваю додаток з картами: Гугль давно має розмітку Биківнянського лісу з усіма його стежками та просіками. А функція розташування допомагає легко визначити нашу позицію. Підходжу до голови родини, підсовую під носа картинку – той довго роздивляється і, нарешті, орієнтується, куди вести своїх дружину й доньку. А ще полегшено зітхає, бо впевнений, що без карти я така ж безпомічна, як і він.

– Идем, быстрее! – командує чоловік і рушає вперед. За ним – підтюпцем дружина. Однак їхня дівчинка не поспішає.

– А правда, ты – Бага-Яга? – повернувшись до мене, запитує мала.

– Емммм…. – від несподіванки мене трохи переклинює і я не відразу знаходжу відповідь. – Не зовсім… – белькочу я. – Але ми, напевно, родичі, – вирішую не розчаровувати дівча.

– Круто! – вигукує воно. – Мама, я ж говорила тебе, она – Баба-Яга! – кричить дівчинка навздогін матері.

– А где твоя избушка на курьих ножках? – продовжує допитуватися дитина. – Можно нам к тебе в гости? – прохально зводить вгору очі.

І я починаю натхненно придумувати. Що живу далеко, за синіми горами, за чорними лісами. Що сюди прилетіла на своїй портативній мітлі, а припаркувала її на протилежному боці лісу, далеко звідси. А тому взяти їхню родину до себе в гості не можу, бо мітла ж малогабаритна, не помістимось. От якби ступа була з собою… То ж ми з дівчинкою домовляємося, що наступного разу, коли знову зустрінемося в Биківнянському лісі, я прилечу на чомусь більш солідному і тоді запрошу їх на гостину…

Тут повертається батько малої, обережно бере її за руку і каже:

– Видишь, все случилось, как ты хотела: ты же ее встретила, правда? А теперь нам пора домой – твоя бабушка уже соскучилась, – і з цими словами вони почимчикували у напрямку Лісового.

А я ще трохи постояла на стежині, насолоджуючись несподіваним відчуттям казки ;)

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.09.2016 Проза / Мініатюра
Туман яром…
19.10.2016 Проза / Мініатюра
Нема лиха без добра
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Мініатюра Про життя
03.10.2016 © Олена Яворова
Про допомогу ближньому
03.10.2016
У гості до Баби-Яги
28.09.2016 © Каріна Зарічанська
Анонім
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 34  Коментарів: 7
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.10.2016 11:49  © ... для Олена Яворова 

Дякую, що читаєте :) В нашому лісі цих "яскравих образів" ціла торба. І кожного дня нові ;) 

 04.10.2016 11:48  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую :) Не знаю щодо таланту, а почуття гумору маю від батька - він у нас талановитий сміхун ;) 

 04.10.2016 11:09  Олена Яворова для © ... 

Захопливо пишете, пані Даріє! Ваші твори завжди насичені яскравими образами. 

 04.10.2016 09:49  Тетяна Белімова для © ... 

Дядько - голова родини - справжній карикатурний образ. "Відалі такіх"))))
Хлопець у червоному светрі куди симпатичніший)))) 

 04.10.2016 09:40  Тетяна Белімова для © ... 

охохохохох, Даріє! Ковточок позитиву зранку до кави - те, що треба! Слухайте, так у Вас справжній талант гумориста! Отримала колосальне задоволення не лише від ситуацій "впізнавання_Баби_Яги", але й від мовних зворотів та описів уцілому!

Супер!

Чекаю на подальші пригоди)) 

 03.10.2016 11:46  © ... для Каранда Галина 

Дяк :)

 03.10.2016 11:33  Каранда Галина для © ... 
))))

клас)

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2014 © СвітЛана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди