Спустошена краса...
У полі при дорозі є криниця,
Там з джерела тече жива вода,
А біля неї схилена вербиця,
А навкруги незаймана краса.
Там ниви ще недавно колосились,
Цвіли сади, квітчалася земля
І діти біля неї метушились,
Лилося щастя річкою щодня.
Тепер води ніхто вже не нап`ється,
І вітер не торкне твого чола,
І під вербицею ніхто вже не проснеться,
Така вона - чорнобильська краса...
Тож бережи свою ти Батьківщину,
Плекай її із самого зерна,
Люби природу, не ламай калину,
Щоб не була спустошена краса!!!