Нові вірші
З безодні виринає світло -
У небесах його нема.
Розсипала своє намисто,
Де попіл, розпач та пітьма.
Червоні сльози позбираю,
І пригорну їх до грудей.
Мені спокійно, бо я знаю,
Що все в житті колись мине.
А чорні марева й надії
Залишу долі не землі.
Подалі вітер їх розвіє,
Бо принесли лиш біль мені.
Дивлюсь у небо, й посміхаюсь -
Життя яскраве, як цей день.
Червоні сльози позбирала
Та пригорнула до грудей.
Забула присмак того болю,
І колір тих далеких мрій.
Нарешті, я шукаю долю
Не там, де попіл, плач і біль.
Нарешті, я позбулась смутку,
І я вже більше не сама.
І ніби в книгу, в свою душу
Дописую палкі слова.
І я нарешті відшукала
Таємний спокій у душі.
Нове намисто нанизала,
Й писатиму нові вірші.
Київ, 21.10.07