12.03.2011 00:14
-
487
    
  2 | 3  
 © Маргаритка Світло

***

Питаєш ти, що це зі мною, 

А я ховаюся від слів 

Своєю тихою ходою... 

А вечір погляд опустив 

За горизонт – туди, де сонце 

Проміння сипле навмання. 

А я тягну свої долоні,  

І сподіваюсь на життя. 


Ти знов питаєш, й знову вії 

Я опускаю до землі... 

Вагання, радість та надії 

Давно у серці відцвіли. 

Мозаїку складе нам доля, 

Уквітчать мудрістю літа. 

І наш сценарій з справжнім болем 

Допише вже чужа рука. 


Злетять із вуст останні тіні, 

І пропечуть небесний схил. 

Захочеш взять мене в обійми, 

А я давно зітліла в пил... 

Й утримати мене не зможеш -  

За вітром відлечу у ніч. 

Поки кохаєш щиро – прошу: 

Хоч від страждань мене звільнить. 


І знов мовчу... Погасли зорі... 

Ранкова тише в скроні б’є... 

Главу останню впише доля, 

Коли не стане вже тебе. 

А зараз – йди, й лиши сценарій, 

Недописавши, на столі. 

Настав останній наш світанок 

У дивовижнім цім житті. 



10.12.07

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!