12.03.2011 09:01
487 views
Rating 5 | 2 users
 © Маргаритка Світло

Віддай мені мене

Прошу, мені мене віддай, 

Щоб не розтрачувати сльози, 

Щоб не звертала по дорозі 

В твою загублену печаль. 


Щоб я підвестись була в змозі, 

Обпершись на себе саму, 

Щоб не тягло мене в пітьму, 

І не лились з обіймів сльози. 


Прошу, віддай мені мене

Щоб я не падала у прірву, 

Щоб ти не кидався на стіни, 

І може, все тоді мине. 


Щоб я промчалась без зупину 

Крізь ненависть й любов твою. 

Щоб я сховалась в цю весну, 

Й вмістилась у одну хвилину. 


Віддай мені мене, прошу. 

Щоб очі не чекали марно. 

Щоб попри все, уже в останнє 

Карталась за чужу вину. 


Щоб розчинилися кайдани 

В яких окреслила цей світ. 

Щоб ти востаннє допоміг 

Мені залікувати рани. 


Щоб не лишила жодний слід,  

Там, де була - лишився прочерк. 

Віддай мені мене, я прошу 

Щоб не губив ти марно слів. 

Київ 14.04.2010



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «У тишу б’ють самотні тіні...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Львів... Автор: Маргаритка Світло».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Маргаритка Світло

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо