"Хмари з південного заходу – наче із пекла..."
Хмари з південного заходу – наче із пекла –
Йшли чорним валом – мов згарища тіні зловісні…
Звідки вони прилетіли? Там сльози й страждання...
Сонце кривавило – мовби із рани текло.
Блискавки – довгими списами – часто мигтіли…
Синьо-рожевим наситився простір осінній…
В пурпурі – небо й будинки… Вечірня заграва…
Вітер здійнявся… І – дощик нудний моросив.
«Швидше додому!» – то страх підганяв перехожих…
У невідомість ми рушили, всупереч Долі…
Все – проти нас… Але страху – немає... Й не буде!
Нелюди-звірі знущаються... Боже, ти бачиш?
Тисячолітній цей злочин
Од нас відведи.
