Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.10.2016 19:49Оповідання
Про село  
50000
Без обмежень
© Арсеній Троян

Баба Настя

Арсеній Троян
Опубліковано 16.10.2016 / 38154

Господарство у баби Насті було невелике, але сама баба ним дуже гордилась. Зо два десятки курей, кролів трошки і коза Манька. Колись давно були свині та корова, але баба їх продала, бо годувати дорого, та і сили вже не ті. От кожного ранку баба Настя прокидалась, випускала курей і ті миттю кидались на розсипане зерно, лише півень гордо походжав, не чіпаючи корму і кукурікав у ще безсонячний ранок. Потім баба йшла до кози. Коза для баби Насті була майже членом сім’ї, вона навіть дала їй ім’я. На вигляд коза була дійсно розумною і красивою, з білими боками і не бекала не по ділу, що з козами трапляється доволі рідко. Баба Настя гладила її, говорила лагідним голосом, розповідала, що вони зараз підуть на вигін пастись, де травичка вкусна, де свіжо і радісно, коза водила головою, здавалось, що вона кивала і погоджувалась.

У баби Насті був невеликий сад. Та як сад — три яблуні і груша. Ось і увесь сад. Дерева була старі і родили не кожного року. Та яблуня, що ближче до огороду, майже засохла, але і з неї інколи падали яблука. Мало, але падали. Баба Настя свіжі яблука майже не їла, бо зуби не дозволяли їх гризти, бувало, візьме пару, натре на тертушці і клює те яблучне пюре, однак більшість яблук баба Настя консервувала і їла в такому, законсервованому вигляді. Яблука з банки були м’якшими і, без сумніву, смачнішими.

Ще у баби були хата та літня кухня. Сама баба майже весь рік жила в невеликій літній кухні, там було все необхідне для життя середньостатистичної бабусі: пічка, умивальник, календар 98-го року. У хату заходила рідко, хіба що серіал по телевізору подивитись. Чому? У хаті було темнувато, була погана тяга в пічки (мабуть, димохід сажею забився), а ще там жили Бог та Диявол. Диявол більшість часу проводив у підвалі, яким баба майже не користувалась і зберігала там порожні банки під консервацію. Бог жив на невеликому горищі, коротаючи свою безсмертне життя на копиці старого сіна. Баба знала про них, а вони знали про бабу. Загалом, усіх все влаштовувало, принаймні спочатку — коли баба заходила в кімнату, знімала скатертину з телевізора і сідала дивитись серіал, то Диявол припиняв гриміти порожніми банками і на якийсь час затихав, а Бог взагалі тихим був, сидів на своєму сіні і важко зітхав, думаючи про суще. Усе було нічого, але з якогось моменту Диявол почав вередувати: блукав темним підвалом, щось бубонів собі під ніс і голосно чхав. Бог чув це і зітхав ще важче. Усе це відбувалось мало чи не цілодобово, ясно, і під час бабусиних телесеансів. Баба Настя намагалась це якось терпіти, совалась на місці, косилась то на підвал, то на стелю, додавала гучності, але вникнути в долю покинутої матері-одиначки, яка із в’язниці опинилась у психлікарні, уже не вдавалось. Тому баба Настя одного теплого липневого вечора взяла кочергу, підійшла до підвалу і почала гримати, немов проганяючи занадто шкребучу мишу, а потім сказала: «Якщо ти, паразіт, мішатимеш мені дивитись кіно, а тебе вигоню в сарай, в бочку з-під яблук! Будеш там сидіти, як тюлька у банці!». З підвалу спочатку почулось невдоволене бухтіння, а потім Диявол сказав: «Та робіть, шо хочете, мені всьо равно. Ото було б непогано, шоб ви банки прибрали, бо не розвернешся ні гада. Понаставили тут, не пройдеш….». «Так, ти не учі бабу жизні, — категорично зазначила баба Настя. — І банки не трогай. Не твоє, значить, не трогай!». «Ну отак всігда», — ображено сказав Диявол, а нагорі почувся шум — Бог зручніше вмощувався, перевертаючись на інший бік. «Так, ти тоже там! — сказала баба Настя до стелі. — Скрипиш, вздихаєш. Я тілівізор із-за вас не чую!». «Ох, бабусю, — сказав Бог. — Нам лі бить в печалі? І я вообще не при ділах, то все той з підвалу». «Так, мужик, — озвався Диявол з підвалу. — Ти давай завязуй, поняв? Вєчно ви на нас наїжджаєте, а сам сидиш круглі сутки на одній ср…» «Щоб ти знав, — перебив Бог. — Я тут не просто так сиджу, у мене отвєтсвєнноє заданіє: лежати на сіні і контроліровать, щоб такі, як ти не шастали по хаті. Ти нам тут не треба, правда, бабусю?». «Та ну вас в дріт і колючу проволку!», — рубонула бабуся і вийшла з хати.

Після цього баба Настя змушена була тримати двері в хату зачиненими, хоча кімнати треба було провітрювати. Але та парочка постійно про щось говорила, перекидалась підколками, сварилась і про щось домовлялась, одним словом, гамірно, та і що люди скажуть, якщо почують це? Загалом, бабуся вже серйозно почала подумувати, щоб перенести телевізор у кухню, та все ніяк не могла знайти йому місця — столів у кухні було лише два, один правив за кухонний, а інший взагалі був маленьким: якщо на нього поставити стару бабину «Берьозку», то місця більше не залишиться і між столом та ліжком треба бути протискуватись.

А ще у баби Насті був огород. От огород був великим, власне, з нього баба і жила. Більшість ділянки — під картоплю, у кінці — велика плантація кукурудзи для курей. Усе інше під різну дрібницю — капуста, морква, огірки, помідори. Баба все збирала сама, окрім картоплі: її копати допомагали діти, які з’їжджались наприкінці літа і забирали половину урожаю собі. Коли наставала осінь, дні ставала короткими і хмарними, баба Настя сиділа в натопленій кухні, в’язала шкарпетки і згадувала молодість, як вона працювала на фермі дояркою, прокидалась кожного дня о третій ночі і тоді їй здавалось, що в неї все життя попереду.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.09.2016 Проза / Оповідання
Монстр
30.11.2016 Проза / Оповідання
За ялинкою
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання Про село
16.10.2016
Баба Настя
01.10.2016 © роман-мтт
Орієнтири (хорорно-містичне)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 58  Коментарів:
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди