17.10.2016 17:58
для всіх
91
    
  1 | 1  
 © Двірний Сергій

Поверхня



На початку було слово:

безодню від безодні відділяє дно -

поверхня, 

неба твердь, 

край у безкраї, 

світло у пітьмі, 

центр у оправі сфери, 

цілик в облямуванні прірви, 

топило в товщах вод, 

плюск у опуці хвилі, 

лоно у покрові площини, 

ядро у шкаралупі глибини, 

зіниця у осерді ока, 

у пустці голос…

Безодні дно без дна:

мов слово в самоті, 

як око уві сні

в безодні тане твердь…

поверхня тоне в глибині

немов у м’якоті ядро…

топіль коріння вихорить

в поверхонь тонни, 

у тони сфер, 

в зірниці зір кільчиться:

зерно гірчичне птаством стало

у лоні глибини, 

у краї без країв

зіниці тонуть віч у віч…

Всяк іншим став, 

і ось, провалля грузнуть в тверді, 

тонкі безодні вигинаються мов лист, 

глибини тануть на поверхнях, 

щезають мовби морок у світах, 

буцімто в опуці хвиля, 

неначе на повіках марні сни…

І стало тілом слово…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.11.2016 13:53  Каранда Галина => © 

 06.11.2016 13:32  Світлана Рачинська => © 

Не лишаю Ваше слово в самоті. Стала просто свідком пологів слова, Сергіє) Пригадалось: Не словом, а ділом. І засоціювалось відповідно)) Жартую)) Трапляється: було слово, а стало тілом. Гірше, коли було тіло, а лишилось просто словом. Заплутали Ви мене, хакере людської свідомості)) Вітаю з Днем народження! Здійснень!!!)