Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.10.2016 22:42Новела
Про життя  Про дівчину  Про місто  Про людину  
20100
Без обмежень
© Шкромида Іванна

До дір

Шкромида Іванна
Опубліковано 20.10.2016 / 38226

«Якось пізніше моя люба, якось пізніше…» – сказав він мені і зник назавжди. Мене відвезли в маленьке містечко з затертими людьми. Я називала їх такими, бо вони всі надто часто вдарялися одне об одного, і мені здавалося, що від таких зіткнень на їхніх руках мали б з’являтися дірки. Потім ці люди відносили б свій верхній одяг до вмілої кравчині, яка непомітним швом відновлювала б затерті ділянки пальт. І тоді усе починалося б спочатку.

Я єдина намагалася оминати інших. Іноді доводилося ухилятися, рідше – іти проїзною частиною. Між автівками я почувалася безпечніше. Тітка завжди змушувала ходити мене по свіже м’ясо за три квартали від нашого будинку.

- Мені кілограм м’яса, тільки впакуйте в щось цупке, будь ласка, щоб я не бачила, що несу.

Молода жінка вручила мені курячі стегна в найпрозорішому пакеті, який тільки у неї був, і ввічливо посміхнулася. За натягненою на її обличчі шкірою, мабуть, повсідалися, мов на лави, десятки бджіл, які заважали їй мене почути.

- Дорога додому забере в мене немало часу, – чомусь я вирішила повідомити це продавчині. – Піду вже.

Людський вихор, що володів вулицею, неабияк лякав мене. Якомога міцніше стиснувши в руці торбинку з м’ясом, я наче оповила себе захисною оболонкою з посмішки і нарешті рушила вперед. Дорогою мені доводилося чути чимало надто гучних звуків та зовсім небагато слів. Колись я гралась в гру: ходила вулицею, запам’ятовувала випадкові фрази, які кидали між собою перехожі, потім приходила додому й писала оповідання. Це було досить кумедно. Щовечора я сідала з батьком біля каміна і читала йому, що вдалося зберегти зі слів за день. Він завжди багато сміявся. І цей сміх давав мені зрозуміти, що зовсім скоро щось із цими словами буде не так. Наче вони втратять магічну дію, перестануть його тішити. І тоді він зникне назавжди. Посмішки вміють змушувати людей залишатися.

А тепер я марнувала свій час на споглядання цілком недоречних сутичок. Сутичок між сірими і сірими пальтами, між білими і білими пальтами, між чорними і чорними плащами. Між тими, хто стояв і просто очікував, поки до нього хтось торкнеться, щоб розгойдатись і нарешті вцілити в когось іншого у відповідь. Десь мусив існувати маленький імпульс. Хтось зумисно запустив його в це місто затертих людей.

У дім тітки я ввійшла надвечір, коли замерзлі без верхнього одягу мешканці дещо вивільнили узбіччя.

- Сьогодні ти швидко. Задоволена прогулянкою? – Прокричала до мене з кухні тітка.

- Ще б пак. У цьому місті всі дуже приязні.

- Я знала, що тобі сподобається. Допоможеш з вечерею?

Я вдихнула ароматні запахи напівзготованої їжі й почала розкладати на столі курячі стегна.

- А чому ти ніколи не виходиш з дому? – Несміливо запитала я.

Тітка лише мовчки вивільнила вікно на кухні від темних штор. І ми продовжили готувати вечерю, споглядаючи, як перехожі гойдалися одне між одним, протираючи до дір светри.

Коломия 20.10.16
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.07.2016 Проза / Новела
Дихай повільно
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Новела Про людину
20.10.2016
До дір
17.08.2016 © Ірина Мельничин
Криниця
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.33 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+0+1+0+0)
Переглядів: 44  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.10.2016 20:46  © ... для Тетяна Белімова 

Мене скоро з`їсть ця алогічна логічність)
Спасибі, що завжди читаєте) 

 21.10.2016 20:46  © ... для Олена Вишневська 

Спасибі за відгук)
Виправила. 

 21.10.2016 09:21  Тетяна Белімова для © ... 

Класно! Сподобалося)) Алогічна логічність, або які сюжети ховаються в ній)) 

 21.10.2016 08:00  Олена Вишневська для © ... 

Цікавий образ людей в сірих містечках) Сподобалось, Іванно!
П.С. моВчки) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди