21.10.2016 12:45
для всіх
208
    
  3 | 3  
 © Уляна Яресько

Одаліско, прокинься!

Одаліско,  прокинься!









Одаліско, прокинься! Крижиною очі мовчать...

У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?

Крил нема - сил нема. Гасне полум`я вільних багать, 

Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!


Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?

Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.

Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!

Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!


Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот, 

А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?

Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -

Безпринципно готують принади звабливого тіла.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.12.2016 18:19  роман-мтт => © 

гарно! +++

 24.10.2016 09:35  Тетяна Белімова => © 

Уляно, ти дивуєш чимраз більше глибиною своєї рефлексії, авторським горизонтом, умінням перебрати емоції і думки ЛГ. Заворожена цим твором...