21.10.2016 18:12
для всіх
107
    
  1 | 1  
 © Сергій Семенов

Тиша чарівна

Тиша чарівна

Ледь засіріло. Човник над водою.

Верхівка скинулась, збудивши тихі кола.

Крадеться ранок десь нечутною ходою.

Такої тиші я не чув ніде й ніколи.


Але…

Не тільки тиша у повітрі повиса-

Навкруг мене живуть таємні голоси.

Дощ.? Ні не дощ, а крапельки роси

Спадають з віт, що протяг колиса.


За спиною про щось шепочуться жита, 

З весла на світ бурчить старий комаха, 

А наді мною тихо ластівка літа

І чую я, як б’ється серце птаха.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.01.2017 10:48  Каранда Галина => © 

 22.10.2016 16:50  Леся Геник => © 

Пригадалося, як на світанку з віт скапує роса. Дякую)

 21.10.2016 19:45  Каранда Галина => © 

Гарний пейзажний вірш, віє спокоєм... Зміна способу римування в другій строфі не дає читачу заколихатися:)