22.10.2016 16:31
для всіх
146
    
  2 | 2  
 © Леся Геник

Привиділася

 

 

 






Я тобі привиділася вчора...  

Чуєш? Чуєш? То була не я!  

То не я ховалася за штори,  

як налякане їжаченя.  

 

І не я вдавала, що не бачу,  

як періщать навкруги громи.  

То лиш тінь собі ковзнула наче 

швидко-швидко помежи людьми.  


 

Інший хтось алеями слизькими  

пріч од тебе прудко утікав.  

...А відтак за власними дверима  

до півночі плакав і не спав...  

 

То не я, можливо тільки схожа  

кольором волосся чи очей  

десь розтанула між перехожих.  

О, чи мало є таких речей?  

 

То ж дарма виношуєш підозри!  

Так буває інколи - здалось...  

Я тобі привиділася вчора...  

А сльоза? Пусте, із оком щось..  


 

11.10.16 р. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2016 09:26  Тетяна Белімова => © 

Так приємно Вас побачити, хоч віртуально))
Цікава, інтригуюча поезія. З нотками смутку на споді...

 23.10.2016 11:35  Панін Олександр Миколайович... => © 

Не я, не я,
Не переймайся!
Та тільки швидше
здогадайся!

 23.10.2016 06:58  Георгій Грищенко => © 

Гарний вірш. Щасти Вам!