14.03.2011 13:54
-
7526
    
  11 | 14  
 © Тетяна Чорновіл

МАТИ-Й-МАЧУХА

МАТИ-Й-МАЧУХА

з рубрики / циклу «Лірика квітів»

Холодне сонце мрiяло 

Зимою про весну, 

Бліде проміння сiяло 

У землю крижану. 


Крижинки розтопилися, 

I враз з посiвiв тих 

Сто сонечок пробилося 

Маленьких золотих. 


Хоч на землi з’явилася 

Їх сонячна краса, 

Росли і ввись дивилися 

На рідні небеса. 


Як сонце враз ховалося 

В нічній холодній млі – 

Сто квіточок схилялося 

До рідної землі. 


Чия принадніша краса, 

Не думали вони, 

Бо з мріями про небеса 

Земні дивились сни. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2021 17:31  Альона => © 

Дуже гарно, по-художньому виразно і образно! Дякую!

 16.04.2016 17:58  Іван => © 

чому ці вірші такі великі

 01.04.2016 11:48  виктория => © 

прийшла весна вси квити почали

 01.02.2014 21:37  виктория 

мени цей текст треба для того щоб переказати

 18.02.2012 23:57  Каранда Галина => © 

приклад багаторівневої поезії... діти своє знайдуть, я - своє... хто що шукає...

 18.02.2012 23:54  © ... => Каранда Галина 

У мене тут асоціацій ніяких не було. Навпаки, описувала квіточку. Ці квіточки майже завжди голівками нахилені до землі, а як розкриваються, то схожі на маленькі сонечка. А так як вони з"являються дуже рано, ще сніг з землі не зійде, то й написала, що то мабуть сонце посіяло в кригу промінці, а зійшли маленькі сонечка. І в них дві мами: земля і сонце. Тому й тягнуться до рідного сонця і хиляться до рідної землі! Щось таке.
Цей віршик був написаний у дитячу збірку "Дванадцять місяців", якій так і не пощастило вийти! :))))

 18.02.2012 23:40  Каранда Галина => © 

як і люди... все шукають чогось кращого, про недосяжне мріють... а як біда яка - до рідного, простого, незрадливого, тричі проданого знов біжать... чи не про це вірш? ... то все мої асоціації дурні...