У мене тут асоціацій ніяких не було. Навпаки, описувала квіточку. Ці квіточки майже завжди голівками нахилені до землі, а як розкриваються, то схожі на маленькі сонечка. А так як вони з"являються дуже рано, ще сніг з землі не зійде, то й написала, що то мабуть сонце посіяло в кригу промінці, а зійшли маленькі сонечка. І в них дві мами: земля і сонце. Тому й тягнуться до рідного сонця і хиляться до рідної землі! Щось таке. Цей віршик був написаний у дитячу збірку "Дванадцять місяців", якій так і не пощастило вийти! :))))
як і люди... все шукають чогось кращого, про недосяжне мріють... а як біда яка - до рідного, простого, незрадливого, тричі проданого знов біжать... чи не про це вірш? ... то все мої асоціації дурні...
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.