Від заходу до світання

На гладі сонної ріки, хвиле́ць журливі завитки, 

Струже рубанком вітрови́м тесля́р щерблений.

Вплітають ладно павуки плеяд сіяючі нитки, 

Роси відсвітом золотим у гай червлений.

Пастеллю олов’яних снів блукає соло цвіркунів, 

Духмяним спокоєм трави, в степах безсилих.

Вуаль агатових вогнів гаптує спини бур’янів, 

Що заглядають у стави з горбів похилих…

Ніч потомивши босих ніг, серпанком припаде на стіг.

Світання ковдрою її прикриє ревно.

Лазурним безкраєм доріг, полине днини оберіг.

Меди розплещуть солов’ї у світ душевно.