31.10.2016 11:07
для всіх
190
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Старенький парк

Старенький парк

Повільно хмари сунуть поза обрій.

Світліше смуги видно десь за ним.

Шалений вітре, як же тобі добре –

Ти завжди, завжди будеш молодим.

А парк старіє. Висихають клени.

Трава відбила простори стежок.

Старезні клени, поки що зелені, 

Беруть кущі маленькі під дашок.

По верху вітер котить свою хвилю.

У зламах стін бузок собі росте.

Немов дідусь з будинку престарілих, 

Чекає парк непроханих гостей.

Нехай прийдуть, нехай хоча б востаннє, 

Знайдуть в бузку торішнє джерело.

Печать натхнення, ніжну і прощальну, 

Поставить парк їм тихо на чоло.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.11.2016 10:36  Тетяна Белімова => © 

Олю, просто до сліз... Так зворушливо і правдиво! Вразила твоя поетична картинка!

 01.11.2016 07:29  Зав`ялова Валентина => © 

Чудово!

 31.10.2016 16:31  Каранда Галина => © 

ти, як завжди, неперевершена...
за дідуся додатковий плюс...