16.03.2011 11:18
436 views
Rating 5 | 3 users
 © Марія Тополя

Доле

Краплями горе – у море,  

А щастя у море – струмком. 

Як тобі спалося, доле,  

Під пудовим замком? 

Чи тобі снилися гори? 

Чи, може, квіти лісів? 

Може, ти бачила сльози? 

Може, не бачила снів? 

Чи ти не спала зовсім? 

Може чекала його? 

Чи наливалася злістю 

Щоб покарати його? 

Може, молилася Богу, 

Щоб пробачив гріхи… 

Може з коханням у ногу  

Хотіла дійти до весни?  

«Я забувала потроху 

Ніжність його й тепло.  

Я не бажала нітрохи, 

Щоб його не було… 

Я проливала сльози 

Змивала його гріхи. 

Відповіла перед Богом 

За все, що він наробив.» 

 2010 рік



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Я звикла до всього німого...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Розфарбую стіни в зелений». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Марія Тополя.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.03.2011 14:40  Микола Чат => © 

Облиш Марійко, каяття,

Бо він не вартий смутку твого!

Лети в зеніт мершій від нього,

Спаливши думку вороття!

Публікації автора Марія Тополя

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо