Лезо Меча

За мотивами к/ф «Путь воина»

«Если влюбляются
такие, как мы –
Надо бежать
как можно дальше
от любимых:
Они – Цветы,
Мы - прах»

«Путь воина»

Від людей відрізнявся місцевих...

Ворог злий,

мов туман,

на плечах…

Коливався у хлопця свинцевий

Сум безмежний в бездонних очах.

Він для дівчини – світла розрада,

Почуттів загорілись вогні…

Неприязно мовчала громада,

Та дівчині не мовила – «Ні!»

Як шакали, напали бандити,

Воїн щедро борги повертав,

Допоміг оборону створити,

І поселення він врятував.

Світле серце не терпить жорстокість –

Зрікся чорного клану свого…

Темний найманець був,

мечоносець,

Клан убивць не відпустить його.

Балансує на лезі постійно:

Йдуть по сліду убивці-раби…

Не закохуйся, Меч Професійний,

Ніжну дівчину ти не губи.

Розпрощався із Любою Воїн,

Він довічно спокуту несе,

До дівчини не прийде ніколи,

Бо кохає її над усе!