05.11.2016 14:35
Без обмежень
53 views
Rating 5 | 4 users
 © Олександра

Кладовище віршів

Збирала десь потроху, з-поза ранку,  

Слова тремкі по скалці і по жилці.

Чужі вірші читала без устанку.

Свої десь поховала на могилці. 


Десь, може, в горах? Вже і не згадаю...

Давно минула сорокова днина:

Гаряче небо здійнялось над плаєм,  

Самотнє серце билось в домовині.


Холодні ночі справдили розлуку,  

Солоний дощ вернувся із заслання:

Тремтіли ріки, напивались луки,  

І все потроху замерло в чеканні.


А що ж чекати? Холоду і болю?

І так жахливо холодно у серці.

І так душа вже вибилась в неволі,  

Чекала збоку зради за інерцією.


Встають вже зорі десь на кладовищі,  

Безсмерті тіні випивають душу...

Там мертві вірші. Вітер дикий свище,  

Там тишу ту ніхто вже не порушить.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Іди / Вірш | ОлексАндра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ти не знайдеш тут те, чого шукаєш / Вірш | ОлексАндра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.11.2016 22:45  роман-мтт => © 

дякую :) продовжуємо жити. :))))) 

 05.11.2016 21:42  © ... => роман-мтт 

А я не була на похоронах - дід помер, коли я ще не народилась, другий - коли була дуже мала, померла бабуся, ще коли мені було років сім, і тоді мати сказала, що людей треба пам"ятати живими. Так, дивне все-таки це місце, кладовище. "Живих і неживих" - ото гарно сказано. 

 05.11.2016 21:31  роман-мтт => © 

ну не без цього, звісно. я був на чотирьох похоронах. три - то рідні бабки і дідусь, а ще одні - друга ховав того року в лютому - він з сином загинув разом, з 9-ти річним. то багато не плакали - згадували смішне з їх життя і сміялися - добре, коли є що добре згадати. хай нам допомагають звідти - про те завжди прошу, як згадую - їм вже звідти краще видно ;)  

 05.11.2016 21:27  © ... => роман-мтт 

Спасибі!)
Ага, "нормальне абсолютно місце" - згодна. Та сумно лише тоді, коли там ховають якусь частину твоєї душі 

 05.11.2016 21:08  роман-мтт => © 

оце так настрій: геть сумно вам на кладовищі?
та бабця моя жила поруч з цвинтарем,
а батько розповідав, що хлопцем ще,
вони з друзяками в війнушки гралися,
ховаючись у свіже виритих могилах зранку,
в яких небіжчіків ховали по обіді.
а потім я ріс кожне літо у селі,
і там бродив серед хрестів 17 віку:
там вибиті були ім`я д`яків і інших.
то геть не страшно,
ми там бувало і бухали, вибачайте :)
нормальне абсолютно місце.
місце живих і неживих,
людське, коротше кажучи, то місце.
там горбики дощі
змивають менше ніж за десять років
(тоді вже там не хоронили)
сусіди припинали кіз, там паслися індики
і ми бувало просто там сиділи
і гомоніли про своє.
хрести залізні і оградки поіржавілі -
вже мало хто за тими прихистиками доглядав.
лише стояли кам`яні хрести козацькі
з напіввитертими цифрами
що означали
хто і коли приблизно на цій землі
свій термін відбував.

:)

ПС. у вас дуже гарний вірш - він і надихнув! 

 05.11.2016 20:50  © ... => Каранда Галина 

дякую) 

 05.11.2016 16:47  Каранда Галина => © 

моторошно ж як...
та твої вірші живіші всіх живих!) 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо