Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.11.2016 21:42Новела
 
40000
З дозволу батьків
© Кисиленко Володимир

Гроші не пахнуть

Кисиленко Володимир
Опубліковано 05.11.2016 / 38471

Черговий сірий і похмурий день. Кінець лютого. Йде сніг, швидше летить, врізаючись в скло окулярів і налипаючи на них, лізе в очі, які перестали слухатись та з добрих кілька десятків хвилин жахливо сльозились. Погодка ще та, а здавалось весна так поряд.

По тротуару йде чоловік. Насправді, йому не більше 35 років, але виглядає на всі 45. Він втомлений і неголений - можливо, проблеми на роботі, а може негаразди в сім’ї? Це не так важливо…

Огидна погода лише додає негативу на чашу терезів. Однак чоловік може і порадіти - йому хоча б не холодно. Дороге твідове пальто з капюшоном, чорні брюки, кожані черевики, начищені так яскраво, що навіть серед цієї сірості вони виділяються більмом на снігу, що кілька днів безперестанно засипав старий потрісканий асфальт дворів багатоповерхівок. Що не скажи, а красиво вдягатись він точно вмів.

Чоловік зайшов у підворіття і невпевненими рухами струсив сніг з одягу. Як виявилось, він був блондином – з-під капюшона визирало світле коротке волосся, серед якого рідко виднілась сивина.


- Вибачте, це не ваше? - Почув він за своєю спиною і обернувся. Молодий хлопець років двадцяти, одягнений в затерті до дір темно-блакитні джинси і червону вітровку. На ногах у нього були яскраві біло-зелені кеди, голова непокрита, з густим темним волоссям, яке злиплось від нескінченного потоку мокрого снігу. Його зелені, майже смарагдові очі дивилися наче в нікуди, хоч витягнута вперед ліва рука, в якій лежала купюра, була направлена саме в сторону чоловіка.

- Це не ви впустили? - Перепитав хлопець, піднявши очі на чоловіка, які майже одразу закрило пасмо його мокрого волосся. Тепер можна було лише здогадуватись чи бачить він свого співрозмовника.

- Знаєте, може і я, - відповів чоловік, і тремтячими руками витягнув з зовнішнього кармана пальто необережно складені купюри різного номіналу, - зачекайте, я подивлюся.


«Добрий молодий чоловік, таких рідко зустрінеш в наші часи. Чи не холодно йому в таку огидну погоду?» - подумав чоловік, перераховуючи купюри.

Однак, більше ні про що подумати він не встиг.

Куля пробила товсте пальто і пройшла через самісіньке серце, залишивши по обидва боки вузькі отвори, через які не пробився навіть гарячий потік крові. Чоловік безвучно впав і ще певний час дивився в очі своєї смерті. Як виявилось, у неї немає ні чорної мантії, ні коси в руках - його смерть носила старі джинси та дешеву червону вітровку.


- Яка іронія. - Хлопець поклав купюру назад в кишеню, сховав пістолет, озирнувся, і, переконавшись що ніхто його не побачив, швидко пішов.


Він не знав кого позбавив життя. Можливо, великодушну людину, філантропа, який віддавав величезні суми на благодійність або ж кримінального бізнесмена, який побудував свій бізнес на насильстві, шантажах та інших «брудних» справах. Він всього лише виконав свою роботу і тепер отримає належний гонорар за це.


Сніг так само бездушно падав на тротуари, дороги, криши дахів як і хвилину тому. Йому абсолютно не має різниці до людських справ.

«Кожен заробляє як може, і все ж – гроші не пахнуть» - думав вбивця. І, напевно, кожен в цьому місті би з ним погодився.

Крім мертвого чоловіка в твідовому пальто, що лежав в підворітті.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.11.2016 Проза / Новела
Невидимі нитки
05.11.2016 Проза / Новела
Останні краплини
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
28.09.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Оповідання
Страсті христові
28.09.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Монстр
Новела
11.11.2016 © Ірина Мельничин
Погляд
05.11.2016
Гроші не пахнуть
21.10.2016 © Николай Варген
Всадники
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 42  Коментарів: 2
Тематика: Проза, новела,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.11.2016 09:54  Тетяна Белімова для © ... 

Символічна картина. У чомусь універсальна. Можливо, у жорстоких законах нашого світу.  

 05.11.2016 21:47  Каранда Галина для © ... 

сумна історія...
вітаю тут. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди