Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.11.2016 21:23Оповідання
Фантастика  Про життя і смерть  
Віртуальне життя
Рейтинг: 5 | 8 гол.
Без обмежень
© Леонід Пекар

Віртуальне життя

Леонід Пекар
Опубліковано 06.11.2016 / 38490

Я – віртуальний боєць. Професіонал снайперської справи і ножового бою. Я проходжу локацію з ботами за найкоротший час та з найменшими втратами. Реанімую напарників у підкаті та знаю найкращі місця для засідок. Немає значення штурмова гвинтівка чи дробовик – я знаю тактику і знайду підхід до ворога. Найкраща броня і обвіс, найкраща зброя. Я відкатав тактику на будь-який склад групи, нехай іде четверо лікарів чи п’ятеро снайперів. Я завжди іду до кінця, скільки б людей не було в групі чи полишило її. Я, навіть один – завжди воїн.

Кожен, хто прокачував свого персонаж з нуля, а не купував, знає, як важко спочатку зберігати позитивний баланс перемог та поразок; знає, що треба берегтися ідіотів, що гоняться за досягненнями на зразок «Рекордний підрив на власних мінах»; знає, що першу броню треба добирати ретельно, бо другий раз кредит на гру не дадуть. Чим довше граєш, чим більше віддаєшся грі – тим сильніше відчай після програшів. Вкласти стільки часу і зусиль, а якийсь читер-задрипанець починає розстрілювати всіх, незважаючи на перешкоди і відстань. Доводиться на тиждень полишати сервер, поки адміни дадуть лад грі.

Тоді можна стати римським воїном, чи гладіатором. Крізь поразки і кров продиратись від звання пращівника, до центуріона і вище. В режимі «пика-в-пику» качати стаміну, звитягу, спритність і силу. Обороняти селище від сусідів і присягати на вірність клану. А коли черговий читер-відморозок почне протикати благенькими стрілами зачаровану лорика-сегментата, а апгрейдний гладіус не зможе відбити кинутий противником гаста-спис – час віддатися іншій грі.

А в літаку ти, чи в танку під час гри, немає значення, ти проникаєшся вороготрощею до глибини душі, до зчіплених зубів, до зсудомлених вилиць, до білих пальців на джойстику, клавіатурі чи повноваговому макеті штурмгевера. Ти чудово розбираєшся в особливостях професії королівського ката, або цілителя, знаєш скільки проїдає бойовий звір, чим спритник краще важковаговика, і в якій грі «досвід» для персонажа зло, а в якій – головна мета.

І так по колу. З дня в день, з тижня в тиждень. Вивалюєшся з гри на кілька хвилин, щоб «скинути баласт» та закинутися їжею, не відчуваючи смаку. І знову в бій.

«Гра – це справжнє мистецтво, за допомогою якого дитина вчиться жити, розвивається та пізнає світ.» Постійно цитував це друзям, коли чув нарікання на захоплення іграми. «Так то ж – дитина», – казали вони. Друзі спочатку дивувалися, потім дратувалися, а потім змирилися. Змирилися, що ти випадаєш зі світу віртуального зовсім на трошки, випадаєш, а потім знову занурюєшся в дрібнодетальну графіку і п’ятиточковий звук. «Он той геймер, – переповідаєш мережеві байки, скоріше собі, ніж комусь, – продав персонажа за пристойні гроші. Влив туди непогано, але навар ого-го.»

Рейдиш і крафтиш між поразками і перемогами, петляєш в політиці кланів, продираєшся на верхівку. Засипаєш виснажений, ледве відриваєшся від гри. Червоні очі, болі в спині, викривлені пальці, сплутані сни: ставиш телескопічний приклад на ельфійський арбалет, а глушник на квестовий акінак, потім лякаєшся, що щось наплутав, і лізеш викруткою до улюбленого «Tavora», щоб відрегулювати витрату мани.

Прокинешся мокрий, від жаху, що щось наплутав. А таки наплутав. За вікном весна і сонце, а в тебе їздовий дракон ненагодований. Вирішиш просто виспатись. Відпочити від напарників, що тичуть стволом в спину, від пістолетів, що б’ють потужніше і влучніше від гвинтівок, від сварок не по ділу в чаті, від болі в кисті, від вічно затерплої шиї.

Під вечір згадаєш, що прийдуть друзі. Прийдуть і привітають з Днем Народження. Вони завжди приходять, хоч ти вже й не кличеш. До ночі шукаєш в мережі табулатуру на популярну зараз пісню «Стріляй», чи то «Не стріляй», бо пообіцяв друзям розучити щось на подарованій гітарі. Уві сні думаєш, як вчепити оптичний приціл на гітару, і просинаєшся з відчуттям нереальності того, що відбувається, нереальності твого життя.

Твоє життя для тебе не вповні реальне. Бо справжнє життя там, з драконами і напівголими феями, з напарниками в футуристичних протигазах і бронежилетах. Справжнє життя там – в епічних битвах з чатом внизу екрану, в отруйних сувоях і вогняних кулях, в гудінні «Чорної акули» над головою і пострілах гранатометів, у звуках пострілів харкаючого крупним калібром «Barrett», у дзенькоті гільз на броні бронетранспортера. Усе мішається в голові, і ти розумієш, ще трохи і ти з твоїм глуздом будете квартирувати окремо. Відриваєш очі від монітора, а навколо плаский світ напівтонів, без 3D ефектів, світло б’є в очі – примушує мружитися. Поглядом чіпляєшся за зелене листя за вікном, за білі свічки каштанів. Вітер колише гілля, а десь тишком по потилиці проповзає думка: «Скільки треба fps для такої якості зображення?»

Щоб не звихнутися, вимикаєш комп, телевізор, геть усю електроніку в домі. Лягаєш на диван і слухаєш, слухаєш життя: сусіди нагорі совають стілець по підлозі, з ненавистю до всього людства гепають двері під’їзду, смертельно пораненим звіром стогнуть гальмівні колодки автобусів на зупинці, гудіння транспорту, вітер грається листям справжніх дерев.

Крізь дрімоту увірвався виск гальм, удар, зойки болю «ой-ой-ой!» і тиша – когось збили на перехресті. Вийшов подивитись, може комусь потрібна допомога.

............................................................................................................

В зв`язку з вимогами видавця викладено лише частину твору. (((

Повністю тут: andronum.com/product/korniychuk-oleg-pochni-z-prostih-sliv/

30.11.2016 Поезії / Білий вірш
Іноді пишу... / Білий вірш | Олег Корнійчук
Попередня публікація: 07.10.2016 Проза / Оповідання
Листи / Оповідання | Олег Корнійчук
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
19.08.2018 © Іван Петришин / Повість
Ейлін Ченґ: "Розмова у Вагоні" (Сучасна Китайська Література)
19.08.2018 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Човни
Почни з простих слів
06.10.2016
Експеримент
06.11.2016
Віртуальне життя
09.12.2016
Утилізатор
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 8
Переглядів: 148  Коментарів: 10
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.11.2016 09:41  © ... для Каранда Галина 

Цілком згідний. 

 20.11.2016 12:51  Каранда Галина для © ... 

зброя - це теж лише пристрій... 

 20.11.2016 11:59  © ... для Олександр Новіков 

Дякую! 

 20.11.2016 11:52  © ... для Каранда Галина 

В Китаї на виставці робот наніс перші травми людині :( 

Насправді все це лише пристрої і їх треба використовувати за призначенням і не давати їм керувати своїм життям))

 18.11.2016 08:51  Олександр Новіков для © ... 

Класно, трохи Желязни нагадало. А малий в смартфоні прибив остаточно)) 

 14.11.2016 17:14  Каранда Галина для © ... 

цікаво!
теми не нові, але поєднані незвично!
цілком реальне майбутнє... 

 08.11.2016 15:01  © ... для роман-мтт 

Невеличкий експеримент) 

 08.11.2016 15:00  © ... для Олена Яворова 

Дякую! 

 06.11.2016 23:11  Олена Яворова для © ... 

Сподобався стиль - не відірватися. Успіхів Вам, пане Олеже. 

 06.11.2016 22:03  роман-мтт для © ... 

Дивно і незвично. ;) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.09.2018 © Суворий
Закарпатська криза: Гітлєр проти передачі всього Закарпаття мадярам, Польща - за (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
29.08.2010 © Віта Демянюк
01.12.2010 © Журналіст
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.03.2018 © ТАЛА
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди