Звільнення, Очищення
Аутодафе Містичне, алегоричне
яку засудили до спалення,
як відьму,
приходить примара…
Зв’зана, скута,
Скута, зв’язана…
Клубочиться смуток
Над
Перекрученими
М’язами…
Втратити свідомість,
Безповоротно втратити,
В Пустку потрапити,
Назавжди
Потрапити…
Сон тікає,
Безпам’ятство
не приходить…
Виникає
Красива Примара,
Навкруг дівчини
Ходить:
«Я йду до тебе,
звужуючи кола,
мила.
Немов сестру, тебе люблю.
Застигла ти уся,
Як льоду
брила.
Тебе звільню і морок
Просвітлю.
Ось місце зайняла твоє
в кайданах,
ти – вільна,
дуже-дуже схожі ми.
Без шрамів і рубців
твої щезають рани,
А я покину скоро
Світ Пітьми!
Скількох «відьом» невігласи
Спалили,
Їм не дістанешся,
Немов живий трофей.
Їх Вогнище і Хрест
Мене
Уперше зцілять,
Правдивим вперше
Буде
Аутодафе!
Неоднозначно все у Темнім Світі…
До Неба
Власну Душу донесу.
Волію грішне тіло
Я своє спалити,
Звільняючи твою Святу
Красу!
Тебе 2 Тіні виведуть з в’язниці…
До фанатичних лап не потрапляй…
С тобою стали ми дві рідні голубиці,
У молитвах мене,
Будь ласка,
Споминай!
