10.11.2016 20:52
для всіх
86
    
  1 | 1  
 © Олександра

Музи-сестри

Хтось припустив, що муза в нас одна. 

Та щоб одна на дві душі? Ха! Дзуськи! 

Моя не пила з відчаю вина. 

Його не говорила по-французьки. 

І що його? Його якась смутна. 

Та й зовні дивна, сіра і дешева. 

Вона торкає пензлем полотна,  

Вона всередині тендітна й кришталева. 

А щоб така була у мене - то вже ні. 

Моя яка і зовні, та й у слові. 

Бува мовчить, не вклониться мені,  

Буває зовсім заговорить в іншій мові. 

У думах в нього геть не та акустика. 

Буває сам накаже музі, як павич. 

Хоча, дві музи були сестрами, припустимо... 

Та іноді водночас зникнуть, як не клич. 

Та іноді здається, що пов`язані 

Його картини й віршики мої. 

Та й часом очі ніби в нас зав`язані,  

Що вже й не певен, музи хто чиї. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.11.2016 22:44  Артюх Леся Вікторівна => © 

таке буває, я знаю...