Самотність
з рубрики / циклу «Одвічне питання»
Холодна кава, вечір за вікном
І погляд у нікуди…
Сидить самотність за столом,
Створює етюди.
Неспішно всотує життя,
Складає дні у роки.
«Тук-тук»- лише серцебиття.
Самотність…тиша… спокій…
Холоне кава, то й нехай!
Їй вже давно байдуже,
Така? Чи, може, не така?
Вважає хтось недужа…
Ба ж не женеться за «плечем»,
Щоб жити «так як люди»…
Вже краще сам- на- сам з дощем.
А з будь-ким? Ні, не буде!
Нехай життя її не казка,
Складе у скриньку дні вчорашні,
Самотність- зОвсім не поразка,
вона не терпить фальші…
