14.11.2016 11:20
для всіх
237
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Надщерблений дзвін

Надщерблений дзвін

сонет

Зима опівночі так лагідно-гірка, 

коли вогонь вкривається золою.

Десь благовіст лунає за рікою

і спогади нашіптує ріка.


Цей невідомий дзвін, як часовий, 

на чатах вояків турбує рано, 

дарує віру на передовій, 

молитвoю старого капелана.


Я слухаю, хоча не має мрій

в боях надщербленій душі моїй.

Не відкликаюсь переможним дзвонам


я, зранений вояк, на купі тіл, 

лечу в думках на б̀áтьківський уділ, 

церковним не підлеглий вже канонам.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.11.2016 10:23  Тетяна Белімова => Костенюк 

Сумна оповідь... Майстерно!

 15.11.2016 03:42  Серго Сокольник => Костенюк 

О, Бодлер- ШИК) І переклад читабельний) Респект)

 14.11.2016 18:21  Леся Геник => Костенюк 

Сумна правда...
Гарно.

 14.11.2016 14:27  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Гарна поезія. Актуальна тема.