Віра...
Розсікаєм воздух, бо є крила,
Летимо вперед, бо є жага,
Легіон небесного світила,
Діти сонця - воїни добра!
Ми не полягли - нема могили,
Є лиш пам’ять і молитви хрест,
У молитві нас єднає сила,
Кожен з нас здолав свій Еверест.
Ти шептала: - Почекай.., не йди..,
Брала руку у свої долоні,
Цілувала пальці, як колись,
До війни.., до клятого полону.
Ти не заєш, мила, скільки слів,
Я не встиг, чи й не зумів сказати,
Я в житті так мало ще зробив,
А вже прийшлось.., прийшлось повоювати.
Тепер отут.., поранені тіла..,
Я не один.., я не втрачаю віри,
Допоки світ стоїть на трьох стовпах,
Я не прошу і не боюся звіра!
Ти помолись і пам’ятай мене,
Мені потрібна лиш твоя надія,
Тоді вся біль пройде, усе лихе
І та рука цілована - вціліє.
Іспанія, ~16.
