Червоний Ключик
За народними мотивами
Т. Белімової
«Синя борода»
На зеленій галявині, на узліссі -
Засмучена дівчина у дрімучому лісі…
Як у ліс потрапила, Прекрасна,
Що робиш на галявині, Красна?
«Краще бути в лісі почорнілому,
ніж у чоловіка в домі немилому…
Я Квіточки перебираю,
докази Любові чоловіка
у колишньому раю
споглядаю…
Ось – ми у місяці квітні
гуляємо-купаємось
у місячному світлі…
Ось –
квіточок польових
він букетик простягає,
«Ти – найкраща, я тебе кохаю» -
тихо, ніжно промовляє…
Ось – іще, іще, іще
докази - завжди свіжі квіти,
Вони надають мені
сили жити.
А цей Червоний Ключик –
згадка, щоб не забутись,
Щоб не виникла спокуса
повернутись…
Ключик
від
далеко - далеко
захованої скрині,
Перевита, закута вона
ланцюгами міцними…
У скриньці не хижі птахи,
не отруйні гади –
Один-єдиний доказ
чорної подружньої зради.
Скриньку я ніколи не відкрию,
навіть не візьму в руки,
Бо не переживу зраду вдруге…
Ось чому я у Чорному Лісі
Перебираю
квіточки-згадки
на зеленому узліссі.
