За тобою, мила
На небі сірі хмари,
А в нас холодні ночі,
Де снів сумні отари
Я бачу й плачуть очі.
Це за тобою, мила,
Щоби була ти поряд,
Кохала і любила
Й не знати суму й горя.
Як молодість минула
Й тепер старі ми клячі,
Від мене ти майнула
Й живеш сама на дачі.
А я у самотині
Тебе завжди чекаю
По тій простій причині,
Що я тебе кохаю.
Постійно плаче осінь
Журливими дощами,
А я ще вірю й досі –
Ти прийдеш цими днями.
Й тоді, чарівна мила,
Ти знову будеш поряд,
Кохати ж доля вчила
Й не знати суму й горя.
м. Київ, 20.11.16.
