Якби мені вітром…
В очах твоїх погляд, в якому безкрая весна;
Вуста - маків цвіту пелюстки палкі, наче літо;
У дотиках - ніжність, якої ще досі не знав.
Моєму єству в їх полоні так солодко тліти.
Гра сонця і шовку у безлічі тихих вистав:
В цілованих осінню пасмах рудого волосся.
Якби мені вітром на віки залишитись там,
Розлук пізнавать із тобою би не довелося...
Якби мені вітром... А я всього-на-всього - сніг.
Втрачаю себе у коханні, в гарячих долонях.
Тримаєш так міцно мене у обіймах своїх...
Згасаючим блиском сльози я стікаю по скронях.
